Ті самі граблі, або Чому так трапляється з пам’ятками архітектури?

Публікації

Ті самі граблі, або Чому так трапляється з пам’ятками архітектури?
Ті самі граблі, або Чому так трапляється з пам’ятками архітектури?

Коли до нашого міста приїжджають екскурсанти, то допитуються в екскурсоводів, що є у нас цікавого із древностей, окрім культових споруд? Відповідь їхня коротка, вміщається у два речення із зазначенням об’єктів. Здається, що багато, а насправді мало пам’яток дійшло до нашого часу. Чому так трапляється?
Відповідь проста: ми вміємо наступати на ті самі граблі у всі часи, наші зусилля із збереження історичних пам’яток далі, як причеплення  меморіальної дошки, не йдуть. Ну хіба ще потім десятки написаних проєктів щодо їх збереження, усе цим і обмежується. Про цей об’єкт уже писано-переписано, чимало різноманітних дискусій точилося з приводу його подальшої долі. А він стоїть і потрохи скніє. Спочатку забили вікна на 1-му поверсі бляхою чи-то від волоцюг, чи через прогнилі рами, які вилітали. А тепер і другий поверх, напевно, на черзі. У багатьох рамах немає шиб, деякі рами позлітали з віконних завісів. Спочатку там оселяться голуби, потім потраплятимуть вітер і дощ, а наостанок – і сирість, яка все знищує. От вам і ті граблі.
Оксана Дворецька

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: