Тепер я переконаний, що нас «врятував мій ангел-хранитель»

Публікації

Інша пригода сталася вже цього року, якраз перед Різдвом. Одного вечора четверо друзів поверталися додому з Червонограда. Разом з ними їхала також і сестра одного з них. У салоні автомобіля грала музика, молоді люди жартували, безтурботно сміялися і планували, як і де проведуть святкові дні. Вони вже мали виїжджати з міста на трасу, як раптом Віктор, який був за кермом автомобіля, почув тихий жіночий голос, що покликав його по імені. Від несподіванки хлопець різко загальмував і прислухався. І знову ясно почув: «Вітя…Віття…». Зупинивши машину, юнак подивився на всі боки – ніде нікого не було.
-Ви нічого не чули? – запитав у друзів.
Ті здивовано поглянули на нього і заперечливо похитали головами. Потім підняли хлопця на кпини. Та Віктор уже не міг заспокоїтися і їхати далі. В душу хлопця заповзло якесь тривожне відчуття. Відчинивши дверці, він вийшов з автомобіля і лише тоді почув, як пищить переднє колесо. Поглянувши вниз, помітив, що воно ледь-ледь тримається на одному гвинтику. Страшно було навіть уявити, що з ними всіма могло трапитись…
-Згодом, осмисливши всю цю історію, я на сто відсотків повірив у те, що над нами є якась вища сила, яку хтось називає ангелом-хранителем, а хтось – Божим провидінням. І саме вона вберегла нас усіх, якщо не від загибелі, то, принаймні від каліцтва, - розповів юнак.

Розділ новин: 

Коментарі