Багатьох шанувальників історії м. Володимира-Волинського, краєзнавців і туристів особливо цікавить тема міських підземель.
Найвідоміше з підземель у Володимирі – це підземелля, яке знаходиться під собором Різдва Христового, пам’яткою архітектури з 18 століття. Ця пам’ятка будувалася у 1755-1770 роках католицькими монахами-єзуїтами. Фундаторами побудови були каштелянка Ядвіга Загоровська, ловчий волинський Степан Чацький і староста білоруського міста Слонім Ігнатій Садовський із дружиною. Будівництво тривало 15 років, і храм був освячений під титулом костел Серця Ісусового. Хто ж такі єзуїти?
Ченці-єзуїти – це представники монашого католицького ордену, який ще називають «Товариство Ісуса». Це чернече згромадження у 1534 році утворив іспанський монах Ігнатій Лойола разом із товаришами. У той час Ігнатій навчався у Сорбонському університеті у Франції. Він бачив, які проблеми переживала Католицька церква, і створив цей орден, щоб підтримати авторитет Католицької церкви. 27 вересня 1540 року Папа Римський Павло ІІІ затвердив статут ордену. Інколи єзуїтів називають «солдатами Ісуса Христа» або «піхотинцями Папи Римського», оскільки сам засновник Ігнатій Лойола до того, як став монахом, був військовим. Основним девізом цих монахів є слова: «Усе на славу Божу». У наш час у світі налічується понад 20 тисяч єзуїтів, вони поширені на всіх континентах, загалом у 127 країнах світу. На символі ордену є хрест і сонце, а також літери «IHS», які перекладаються як Ісус – Спаситель світу. Основними принципами ордену є сувора дисципліна, покора молодших перед старшими, підпорядкованість генералу (чорний папа) і Папі Римському.
Єзуїти мають ще один принцип, який звучить так: «Ціль виправдовує засоби». Тобто для досягнення мети можна користуватися будь-якими засобами, тому критики називають таку мораль пристосуванням. Із тих давніх часів і донині хитру, лукаву людину називають у переносному значенні єзуїтом. Цим монахам дозволяється вести мирський спосіб життя і навіть ходити у світському одязі.
Єзуїти намагалися поширювати католицьку віру через освіту, у різних містах будували школи і навчали там дітей шляхти – верхівку тогочасного суспільства. Таку школу єзуїти мали намір збудувати і у Володимирі, але у нас уже були школи, які відкрили монахи-василіани, тому єзуїти взялися за будівництво костелу.
Під костелом була споруджена досить простора підземна церква, у ній здійснювалися богослужіння, приймалася сповідь вірян, є там і до нашого часу крипти – таємні поховання. Можна припустити, що за давньою традицією у цих підземних гробницях могли бути поховані фундатори храму, єпископи, монахи.
Після скасування ордену єзуїтів церква перейшла до греко-католиків, а згодом - і до православних. У 1921-1939 роках пам’ятка знову функціонувала як католицький костел Послання апостолів. У часи Другої світової війни у неї влучив снаряд. У 1945-1990-х роках використовувалася як склад.
На мою думку, крипти собору Різдва Христового були пограбовані у часи Радянського Союзу, адже в той час релігія і все, що з нею було пов’язано, переслідувалося і знищувалося. Хоча є й інше припущення: у монахів існує звичай через декілька років відкривати поховання своїх спочилих братів і досліджувати колір костей на предмет їх святості і непорочності. Тож гробницю в минулому могли відкрити й самі монахи, але вони не викидали б кісток. Тож, швидше за все, гробниці були пограбовані любителями наживи.
Монахи-єзуїти полюбляли таємниці, хтозна, можливо, під підземеллям є ще якісь побудови, але поки що це не досліджено.
Кілька років тому наукові співробітники Володимир-Волинського історичного музею на чолі з директором Володимиром Стемковським досліджували підземелля, прибирали його від сміття. Під час цих робіт були знайдені кості людей, які колись там були захоронені. Є ще у підземеллі дві гробниці, спокій яких ніхто не порушив.
Нещодавно підземелля собору Різдва Христового перейшло в управління чоловічого монастиря Дванадцяти апостолів. Із благословення єпископа Матфея ігумен отець Трохим і брати монастиря проводять зворушливі нічні богослужіння у підземній церкві Святої рівноапостольної княгині Ольги.
Старожили розповідають, що це підземелля було з’єднане з костелом Іоакима і Анни. Тож тема підземного Володимира є дуже цікавою і ще не дослідженою до кінця.
Одним словом, підземелля собору Різдва Христового, як і будь-яке старе підземелля, має ще багато нерозгаданих таємниць.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею
Коментарі