«Там теж є життя, але інше, краще»

Один із таких випадків трапився три роки тому з 61-річним мешканцем Дніпропетровська Володимиром Моренчуком, який нещодавно гостював у своєї двоюрідної сестри, що вийшла заміж за шахтаря і тепер мешкає в одному із сіл Іваничівського району (назву села, на прохання героїв цієї розповіді, ми не вказуємо). Володимир Григорович майже 40 років пропрацював у провідному конструкторському бюро «Південне», брав участь у запуску в космос Гагаріна і зробив чималий внесок у розробку новітніх ракетних систем. До своєї клінічної смерті чоловік вважав себе абсолютним атеїстом, Довіряв лише фактам, а розповіді про потойбічне життя вважав релігійним дурманом. Про смерть він взагалі ніколи не думав. Справ на службі було стільки, що й за десять життів не переробити. Лікуватися йому теж було ніколи, хоч і мав проблеми з серцем, замучив хронічний бронхіт та інші хвороби. Але сама доля змусила його переконатися в хибності своїх думок та уявлень.
Якось увечері Володимиру Григоровичу раптово стало погано. Зайшовшись у кашлі, чоловік опустився на диван і затих. Рідні спочатку не зрозуміли, що сталося, але помітивши, що чоловік лежить, як неживий, отетеріли. Дружина Наталія першою вийшла із заціпеніння, торкнула його за плече і спробувала намацати пульс: серце не билося! Жінка стала робити штучне дихання. Сама медик, Наталія знала, що шанси на порятунок зменшуються з кожною хвилиною. Тому з усіх сил старалася «завести» серце чоловіка, масажуючи йому груди. Закінчувалася восьма хвилина, коли її долоні відчули слабкий поштовх: серце включилося – Володимир задихав сам.
-Живий! – обняла його дружина. – Ми думали, що ти помер, що вже кінець!
-Кінця немає, - прошепотів чоловік. – Там теж є життя, але інше, краще..

Розділ новин: 

Коментарі