Аліна Джарига,с.Бобичі, Володимир-Волинський район
14 жовтня, у день, коли Пречиста і Преблагословенна Діва Марія покрила нас від усякого зла Своїм омофором, прихожани храму в селі Бобичах відзначили своє престольне свято і сто десяту річницю від заснування церкви.
У цей особливо урочистий день під склепінням Свято-Покровської церкви (УПЦ) зібралися віряни. Розділити радість з парафіянами приїхали священнослужителі із сусідніх сіл: о.Тарасій Степанюк (с.Хмелівка), о.Олександр Бущак (с.Хотячів), о.Андрій Менькач (с.Свійчів), о.Олександр Тарасюк (с.Микуличі), о.Сергій Музика (с.Вощатин). Кожен з присутніх возносив молитви до Покровительниці неба та землі, прославляючи величне чудо Божої Матері та просячи Її небесного заступництва. Божественну літургію очолив Благочинний Володимир-Волинського району отець Сергій Гуз.
Після літургії відбулася традиційна хресна хода навколо храму, по завершенні якої Благочинний привітав настоятеля церкви та парафіян з празником. У своїй промові він розповів історію свята, а також зазначив, наскільки важливою і сильною є молитва до Пресвятої Богородиці: Вона взяла під опіку всіх, молячись за нас до Сина свого Господа Ісуса Христа, щоб Він дарував мир та здоров’я. Настоятель храму отець Юрій Хавура, який принагідно згадав історію церкви, привітав громаду з ювілеєм. Священик із вдячністю відзначив усіх небайдужих парафіян, які старанно трудилися на славу Божу, на благо Святої Православної Церкви, нагородивши їх почесними грамотами Володимир-Волинської єпархії.
-Я щиро горджуся своєю паствою, яка вже сьомий рік поспіль в усьому мені допомагає. Три роки тому спільними зусиллями нам вдалося повністю оновити церкву: поміняли куполи, відремонтували будівлю ззовні, розмалювали, поновили начиння – хрести, хоругви, святий престол. І вона преобразилася на очах! – розповідає отець Юрій.
Громада села щиро вдячна Богу, що Він посилає їм тільки добросовісних та розумних священиків. Таким був отець Петро, який служив у Свято-Покровській церкві 10 років, таким є й отець Юрій. Він, незважаючи на молодість, має неабияку життєву мудрість.
-Людина освічена й побожна, завжди дослухається до думки вірян, дає мудрі поради. Попри те, що священику далеко добиратися до нас і богослужіння проводяться раз на два тижні, він ніколи не скаржиться і нам так радить робити, – каже про настоятеля храму скарбник Надія Шпур.
Жителі Бобич переконані, що храм – це обличчя їхнього села в цілому та кожного двору зокрема. Тому клопоти про святиню є обов’язком громади. Незважаючи на те, що в населеному пункті нараховується лише 26 дворів, приємно спостерігати, як люди слідкують за чистотою й порядком.
-Хоч село невелике і прихожан дуже мало, люди досить активно доглядають за церквою. Своїми силами ми пофарбували і вбрали нашу святиню, бо спонсорувати косметичний ремонт не було кому. Першим благодійником у селі є місцевий фермер-підприємець Валерій Шпур. Його добру справу підтримало й молодше покоління: Ігор Калуш, Сергій Хорошавин, Микола Голуб, Петро Дарчик, Володимир Здига. Завдяки їм омолодився наш Божий храм. До зими плануємо ще й поставити огорожу, – ділиться Надія Шпур.
І так було завжди. Прихожани, як могли, оберігали святиню. Невипадково серед місцевих мешканців живе переказ про відважну захисницю Свято-Покровського храму Марію Вараницю, яка в період масового зачинення, знищення церков категорично відмовилася віддавати радянським окупантам ключі від приміщення. Гучним свистом жінка вмить скликала людей, організувавши гідну відсіч ворогу. Але зарадити лиху було неможливо. Церкву таки закрили.
Найстарша жителька села Пелагія Бобицька (1924р.н.) згадує:
-Храм справді закрили на 20 років у зв’язку із забороною богослужінь. Однак, порівняно з іншими церквами округи, не було тут ні складів, ні магазинів. Люди все одно час від часу знаходили спосіб потрапити у будівлю, щоб хоч прибрати в ній. Пригадую навіть, як в піднесені дні Різдва Христового ми дружно колядували на території місцевої святині. Вік ходила до цієї церкви і буду приходити до останніх своїх днів!
У свої майже 90 років жінка співає у церковному хорі, прославляючи Господа Бога, Ісуса Христа, Пречисту Діву Марію та всіх святих. За словами місцевих жителів, саме Пелагія Бобицька 25 років тому була однією із перших активісток, хто не задумуючись поїхав відстоювати відкриття храму.
Унікальністю Свято-Покровської церкви є те, що майже всі ікони у ній мають більш як сторічну історію. Можливо, саме їхній віковічний дух скликає у храм не тільки місцевих прихожан, але й вірян з інших міст та районів. Непоодинокими стали випадки, коли в місцевій церкві вінчалися молодята (а потім і хрестили своїх дітей) з Луцька та Володимира-Волинського, бо ж тут брали шлюб їхні бабусі й дідусі. У престольне свято до сповіді прийшла молода пара – жителі сусідніх сіл, щоб повінчатися саме у цьому храмі.
Коментарі