Століття Жовтневого перевороту і Україна, яку маємо

До редакції нашої газети звернувся мешканець Володимира з авторським матеріалом, у якому він висловлює своє оригінальне бачення історії нашої країни та шляху її розвитку. Надихнула автора на роздуми пам’ятна дата – сторіччя Жовтневого перевороту, адже події вікової давнини безпосередньо стосувалися й України. На жаль, дописувач не назвав свого справжнього імені, а скористався літературним псевдонімом. Із викладеним у його статті можна погоджуватися чи не погоджуватися, а публікуємо її тому, що думка кожної людини має право на існування.
«Зараз листопад 2017 року. У нашій країні серед інших подій і дат цього місяця відзначається початок протестів, що привели до Революції Гідності. Ніби до подій столітньої давності немає потреби звертати уваги, тим більше, це відбувалося в іншій країні. Насправді ж кожен, хто цікавиться історією, розуміє, що революційні події в Петрограді вплинули безпосередньо на Україну. Наша країна позбавилася влади імператора, і українці мали унікальну можливість утворити суверенну, незалежну і сильну державу. Правда, ніхто із європейських країн не поділяв цих намірів волелюбного народу.
Безтолковість тодішніх політиків і керівників призвела до окупації України. Нашу державу ділили сильні держави і радянська Росія. У той же час у Києві знаходилося близько сотні тисяч воїнів колишньої імператорської армії, які покинули фронт зі зброєю в руках. Але під Крутами захищали країну лише студенти. Чому ж Петлюра, Винниченко, Грушевський не зробили нічого для оборони проти окупантів? Кожен з них переживав і рятував себе й родину та виїхав за кордон. Мало того, Петлюра привів в Україну армію Пілсудського, а поляки, як і москалі-комуністи, йшли не визволяти, а окуповувати український народ. А була ж можливість тодішнім демократам-лібералам допомогти гетьману Скоропадському очистити країну від окупантів, вигнати раз і назавжди більшовицькі банди з нашої території.
За довгий радянський період існування український народ зазнав чимало лиха, і, звісно, дякувати творцям комунізму немає за що. Цей сатанинський привид, побродивши по Європі, зумів матеріалізуватися у самодержавній Росії саме в той час, коли держава була ослаблена війною проти кількох сильних держав, захищаючи іншу, братню православну країну. Вже давно доведено, що саме кайзерівська розвідка допомогла Леніну зробити переворот у Петрограді. Мудрі європейці, щоб перемогти у війні Росію, використали революціонерів-більшовиків, які далі діяли на користь Німеччини, продаючи за гроші і зброю територію не своєї країни.
Українці теж активно включилися у процес повалення царського режиму, надіючись збудувати власну державу. На жаль, ті, хто був у той час при владі, не читали Святе Письмо, де сам Господь наголосив, що збудоване без фундаменту не витримає бурі і повені, розвалиться, не достоїть.
І сто років тому, і зараз ніхто з політиків та державних діячів не ставить Христа в основу будівництва держави. Замість Бога в Україні пропагують такі цінності, як свобода, рівність, братерство. Кожен грамотний українець добре знає, що це цінності богоборчих масонських лож, які завжди були проти монархій і християнства. Саме масонські ложі зробили все, щоб Україна не змогла бути християнською країною, керувалася не Законом Божим, а масонською конституцією. Це тільки на папері український народ за радянської влади і сучасної нібито має важелі керування державою. З часу незалежності України раптом з’явилися олігархи, які згодом, ніби павуки, обплутали наш народ, щоб загнати його до себе в кабалу.
У нас звикли у всьому звинувачувати Росію. Та це не зовсім так. Ще сто років тому був написаний вірш, де йдеться: «На майдані коло церкви/ революція іде./ – Хай чабан! – усі гукнули,/ – за отамана буде». Ще тоді замість Бога у нас почали вклонятися бездушному Майдану, а за радянської України – іншому ідолу – Леніну-Бланку. І сьогодні, попри військові дії, наш народ грабують ті, хто вклоняється двом ідолам – Європі і Майдану. Європа казнокрадам зберігає вкрадені у населення України багатства, а Майдан дав їм владу розпоряджатися долею мільйонів українців у своїх інтересах. Одягнути на себе вишиванку і почепити тризуб – це справа кількох хвилин. А далі хоч геїв і лесбіянок парадом води по Хрещатику. А також заради власного збагачення можна погоджуватися на будь-які умови МВФ і Світового банку, включаючи зняття мораторію на продаж українських земель.
Тих керівників, що довели до зубожіння народ і хочуть продати землю, яка належить не тільки тим, хто живе тут тепер, а хто ще буде жити в майбутньому, інакше як зрадниками назвати не можна.
Що з того, що з 1992 року в Україні створився Київський патріархат? Невже у нас пропагується жити і працювати згідно із Законом Божим новоствореною церквою? Чи згадує хтось про основи нашої державності – Київську Русь? Патріархат є український, а де ж «Руська Правда» київського князя Ярослава Мудрого? Що заважає запровадити у школах уроки християнства (це треба було зробити ще з 1992 року). Чому поряд з іноземними мовами учні не можуть вивчати мову предків-русичів – давньоруську, церковнослов’янську мову. Ця мова об’єднує всіх православних християн Європи.
Вірний син свого народу – незабутній Кобзар – навіть не думав, що з нього зроблять для українців ідола, щоб лицемірно лити сльози нібито з любові до народу України, виголошуючи брехливі клятви та обіцянки, яких ніхто з політичних діячів не дотримується. Українцям проголошують з газет і журналів, радіо і телебачення: «Нарешті ми вільні, нарешті незалежні!» Тільки що ж то за воля, коли лише олігархи можуть балотуватися на Президента країни? Що це за незалежність, коли МВФ, СБ, ВООЗ, НАТО та Євросоюз нам, ніби бовдурам, вказують, що потрібно зробити, щоб нас поважали. Вже багато років Верховна Рада і Секретаріат Президента є фабриками з виробництва європейських макаронів для мільйонів вух українців. І хоча б якась християнська конфесія сказала: «Анафема вам, корупціонери і неправдомовці, не достойні ви переступати поріг Божого храму! Будете горіти ви в пеклі…» Та мовчать душпастирі – вони ж не бідують: у більшості з них круті іномарки, дачі, рахунки у банках, підтримка влади та олігархів. Олігархи вимагають Помісної церкви, щоб та церква захищала їх самих і незаконно нажите багатство від пограбованого народу. Вони бояться, що український народ прозріє і зрозуміє, що жити щасливо зможе тільки тоді, коли олігархат зникне з України, як роса на сонці, тоді ми запануємо у своїй сторонці.
Для олігархів українці потрібні як клас рабів-наймитів. Ніхто, звісно, не робить реклами з того, що вже готується нове кріпацтво – електронний концтабір. Спочатку всім українцям, як тваринам, попризначали номери – як в ГУЛАГу СРСР. Зараз запроваджуються біометричні документи, накопичується інформація на кожну людину, щоб мати змогу шантажувати і маніпулювати нами у своїх інтересах. У подальшому планується чіпувати людей, аби зробити їх біороботами-кріпаками без волі, свідомості, без віри в Бога і зрештою без власної землі та майна.
Кожен, хто вважає себе християнином, повинен опиратися цим антихристиянським впровадженням корумпованих космополітів-чиновників, які все роблять для того, щоб Україна як християнська держава не відбулася. Не робімось рабами людей, так заповідав нам Христос!»
Іван Самоволець, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі