Наша пісня – це образ нескореної України. Ворог прагне умертвити її, не
завоювавши, захопити, не поневолити Україну, а стерти її з лиця Землі як життя, як
вічний організм, що бореться за життя, як криницю, яка б’є джерелом
животворящого світу, яка на весь голос волає до світу – ні, я не умру! Я буду вічно
жити! Бо я у серці маю те, що ніколи не вмирає! Як казала наша Леся Українка, то є
Світло. Це світло зійшло з неба, не для того зійшло, щоб його розіп’яли. Це світло не
могла породити темрява, не могла по простій причині. Темрява Світла не родить.
Темрява родить темряву. І не прийшов світ до своїх, і свої його не прийняли.
Прийшло Світло до темряви із місією світла, Ця місія полягала не в тому, щоб
прив’язувати Світло до древа і це древо не є хрест. Це є тавро. Тавро як знаряддя
смерті. А у хресті – знак Сонця. Хрест – це дерево загального нового життя, життя
вічного. Хрест – це коли бджілка сідає на квітку і творить своїми ніжками хрещення
чоловічого сім’ і жіночого задля зачаття життя. Хрест – це не гріхопадіння, а Божий
промисел, хрест – курінь українського національного життя. Це велика сила, бо
живиться вона іншою силою – джерелом життя Сонця. Хрест – то є ВІРА, Ві – Рух.
Ра – до Сонця. На стародавніх церквах Хрести були ковані розумними і тямущими
ковалями, де зверху зображений Хрест – знак Сонця, а вже знизу образ Землі як
рисунок кулі, а ще нижче молодий півмісяць. Хрест – це апостол Світла, посланий
небесним отцем з однією місією, або темрява усвідомила, що їй не бути панною над
світом. І світ не може жити по нормі темряви. І не може світло обійнятися з
темрявою. І не може вільна Україна, яка є Символом світла, нести Хрест - знак
Сонця, - разом із Московією із того насіння, щось має вийти і це треба розуміти. Бо
те, що не йде від неба, а йде з кодла брехні. Це калюжа, яка утворилася на нашій
стежці життя.
Тому українська пісня – ц той образ, де український воїн , з якого б’є вічне джерело
українського Духу, тримає на своїх дужих руках Матір Україну, яку так хочуть на
пожертву московити. Український вулик, в якому немає тих, які не борються і не
сприяють розвитку країни, а де всі борються і працюють. Бджола вмирає на роботі і
там, окрім трутнів, немає не працюючих. І правди потрібно шукати в собі, а не в
рабських книгах, які вчили не противитися злу. Якщо ти не противишся злу, то
противишся Богу. Це нам в науку дав Христос. Навіщо нам книги, які вчать бути
рабами. Вони нам не потрібні по простій причині: там немає ні Бога, немає святої
Волі, а де немає святої Волі, там не буде добра ніколи. Книги, які проповідують
рабство, не можуть бути святими. Не можна вгамувати спрагу із калюжі, гноївки. І
сонце не може гріти із смердючого гною. Не потрібні нас свята, де обнімається
темрява зі Світлом і поглинає його.
Ми маємо вийти від Ісуса – Бунтаря на Ісуса-Волхва. І взірцем має стати Творець
світу животворящого.
Дмитро Себій с Верба Оваднівська ОТГ
Коментарі