Щоб розмістити рекламні щити на парапеті, який не має господаря, підприємця змусили підписати договір

Мабуть, лише у нашій державі таке можливе: люди конфліктують через об’єкт, який фактично не належить нікому. Мається на увазі парапет біля автобусної станції, на якому розміщені рекламні щити. Здається, нікому вони не заважають, та все ж…
Андрій Дячук ще у 2011 році (витяг з рішення виконавчого комітету №262 від 18.08. 2011 року) отримав дозвіл міської ради на розміщення реклами на вищезгаданому парапеті. Виконком також зобов’язав пана Дячука підписати договір з житлово-комунальним господарством. Земельна ділянка, на якій знаходиться автостанція, є в постійному користуванні підприємства, а ось на парапет відповідних документів, які підтверджують власність, не надано. Та ледве Андрій змонтував своє рекламне господарство, як начальник автостанції Анатолій Лах став вимагати підписання договору. В кабінеті пана Лаха, де відбулася зустріч, на Андрія Дячука, за його словами, тиснули методом залякування і змусили підписати договір. Андрій підписав договір, але продовжував боротьбу за свої права. Він звернувся до міського голови Петра Саганюка, але обіцяна допомога, яку мав надати заступник мера секретар міської ради Олег Свідерський, перетворилася на те, чого, як каже народ, сім років ждуть.
У 2016 році Андрій Дячук подав заяву про продовження дозволу на користування парапетом. Виявилося, що згідно законом про рекламу питання про продовження дозволу слід погодити з обласним управлінням культури. Дозвіл таки продовжили, але не на 5 років, як це передбачено, а лише на рік. Мотивується така позиція тим, що депутати пропонують (лише пропонують!) заборонити зовнішню рекламу в зоні заповідника.
Над рекламними щитами Андрія Дячука нависла загроза демонтування, хоч вінстаранно платив оренду. Довелося звернутися до суду, але поки що Феміда не на боці молодого підприємця. Згідно із запитом у Фонд держмайна Андрій дізнався, що автостанція і її під’їзні шляхи мають інвентарні номери. Парапет не належать нікому. Питання про те, на якій підставі Андрія Дячука змусили підписати договір, що суперечить закону, залишається відкритим. Підприємець звернувся до Рівненського апеляційний господарського суду. Рішенням суду від 15 червня 2017 року договір, укладений між Андрієм Дячуком та міською радою, визнаний недійсним і припинення його дії можливе лише на майбутнє, а не з моменту укладення. Однак кошти, які були сплачені підприємцем у міський бюджет, поверненню не підлягають у зв’язку з простроченням термінів позивної давності.
- Мені хотілося б, щоб місцева влада сприяла розвитку підприємництва у нашому місті, а не своїми бюрократичними перепонами знекровлювала і без того напівживий приватний бізнес. Чомусь у Європі невеликий приватний бізнес є серцем економічного життя. Чисельні магазини, рекламні щити, кіоски на кожній вулиці європейських міст. У нас чомусь цього немає, хоч запевняємо світ, що проводимо реформи і робимо поступ вперед, - каже Андрій Дячук.
Антоніна Булавіна м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі