День 26 лютого 2014 року нічим не відрізнявся від інших. Як свідомі громадяни своєї країни в цілому та міста зокрема близько 13-ої години разом з іншими активістами ми зібралися біля входу в приміщення Володимир-Волинської міської ради, щоб вирішити питання про довіру міському голові Петру Саганюку та можливу його відставку. Висловити свою громадянську позицію зібралося багато охочих, з яких кожен допускався до слова, чим народ користався по мірі можливості.
Присутніми на зібранні були й очільник міської ради Петро Саганюк зі своїми однодумцями Валентином Кошельником та Миколою Гінайлом. Останні якраз керували, кому й коли давати гучномовець для розкриття власної думки. Коли ж Петро Данилович почав натякати на сумнівні доходи мого заробітку, терпіння лопнуло і я впевнено попрямував до гучномовця, щоб роз’яснити людям ситуацію (так як з міським головою в нас свої розрахунки). Проте зробити цього я не встиг, бо неочікувано на мене накинувся священик, добряче штовхнув зі сходинок, а в момент, коли я відхилився від нього, Микола Гінайло з усієї сили потягнув мене за кисть правої руки. Натовп, який знаходився поблизу сходинок, притримав мене, не давши впасти на землю, на чому вся шарпанина і закінчилася.
Відчуваючи нестерпні болі в руці, я пішов у лікарню, щоб зняти легкі тілесні ушкодження. Відповідно, дізнавшись про випадок публічного хуліганства, медики викликали наряд міліції, слідчого, який виписав направлення на судмедекспертизу. Після спеціального медичного обстеження лікарі поставили діагноз – вивих плеча правої руки, підозра на його вилом. Дякувати Богу, через деякий час діяльність правої руки відновилася, проте і зараз не перестає турбувати ниючий біль.
Стосовно Миколи Гінайла, протоієрея Української православної церкви Київського Патріархату, хочу сказати лиш те, що за скоєне його, хай навіть він уникне правосуддя, точно не омине Гнів Божий. Ні разу цей отець не захотів ні зустрітися зі мною, ні хоча б запитати про моє самопочуття після інциденту (за винятком нашої зустрічі на очній ставці, яку організувала слідчий Тетяна Юрик).
Тільки на початку вересня 2014 року я дізнався про те, що кримінальне провадження, відкрите відразу після інциденту, з незрозумілих причин закрили ще у червні. У постанові цього провадження читаємо:
«26 червня 2014 року слідчий СВ Володимир-Волинської МВ (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області лейтенант міліції Юрик Т.І., розглянувши матеріали досудового розслідування за №12014030060000124 від 26.02.2014 року за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень Ярмощуку А.І., постановила закрити кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях Гінайла М.А. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України».
Не втрачаючи надії на восторжествування справедливості, 25 вересня я подав заяву до Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури про перевірку законності прийнятого процесуального рішення, тому що був не згідний з передчасною постановою, вимагаючи скасування рішення та відновлення досудового слідства. На сьогоднішній день прокуратура поновила справу.
Найобразливішим залишається те, що попри значну кількість людей (а їх там було близько двох сотень), які стали свідками інциденту, підтвердити чи хоча б спростувати інформацію немає кому. Найпершим на мій захист став активіст Володимир Грек, який, незважаючи на пережитки злочинно-олігархічного, комсомольсько-сталінського режиму, не злякався висловити свій супротив місцевій владі. Нещодавно ще дві людини погодилися свідчити стосовно цієї справи: Віра Чайковська та Олександр Вотько. На всіх інших із зрозумілих причин напала сліпота.
Загадковим для мене залишається факт, що в процесі досудового слідства відповіді на запити слідчого в міську раду спочатку не давали, а потім взагалі вилучено матеріали невідомо ким і куди. Так само дивує й те, що як слідчий, так і прокурор не раз відкритим текстом заявляли про примирення з отцем Гінайлом. Очевидним після цього стає явне затягування слідства з відкладанням розгляду справи на невизначений строк.
На мою думку, в такий складний для нашої країни час кожен має відповідати за свої помилки за всією строгістю закону.
Слава Україні!
Анатолій Ярмощук, м.Володимир-Волинський
Коментарі