Після демобілізації Роман Шевчук повернувся до мирного життя і улюбленої роботи.
Україна здавна славилась своїми синами, які вміли боронити рідну землю від ворогів, а в мирний час засівали її зерном і вирощували хліб. Не стали винятком події сучасної історії нашої держави, які змусили багатьох співвітчизників замислитися над своїм життям, змінити цінності і пріоритети. Сучасні герої живуть серед нас, і, якби не війна, вони залишилися б такими ж звичайними людьми. Одним із таких героїв для учнів нашої школи є Шевчук Роман Васильович.
Народився Роман у працьовитій сільській родині, де батьки з діда-прадіда були хліборобами. Закінчивши дев’ятирічку в рідному селі, продовжив здобувати освіту у ПТУ №23 м.Володимира-Волинського за спеціальністю електромонтер. Справжній чоловік не мислив себе без військової служби, тому проходив її у ракетних військах ВПО на Херсонщині. За півторарічної відсутності пана Романа господарство ТзОВ «П’ятидні» поповнилося новою сільськогосподарською технікою, робота на якій вимагала висококваліфікованих спеціалістів. Тому після демобілізації з армії продовжив навчання у Володимир-Волинському сільськогосподарському технікумі. Молодого спеціаліста із задоволенням прийняв на посаду водія директор підприємства ТзОВ «П’ятидні» Валерій Діброва.
Мирне життя чоловіка перервали події 2014 року, коли на нашу Батьківщину напав російський агресор. 9 квітня його призвали до Збройних сил України. Спочатку був Рівненський полігон, потім селище Дачне Донецької області, Широкий Лан на Миколаївщині, Маріуполь і знову Донеччина, селища Амбросіївка та Оленівка. З квітня до вересня Роман Васильович підвозив набої та боєприпаси для бійців на передову. Кожна поїздка з небезпечним вантажем була ніби балансуванням між життям і смертю. А коли герой дізнався про смерть свого бойового побратима під Волновахою, то від великого нервового напруження загострилась виразкова хвороба. По закінченню лікування у госпіталі Роман Васильович допомагав ремонтувати військову техніку для бійців АТО на Харківському заводі. Після демобілізації боєць продовжує працювати водієм у ТзОВ «П’ятидні».
У рідному селі пана Романа знають як доброго господаря, люблячого сина і чоловіка, турботливого батька. У мирному житті він виховує сина Дмитра, учня 9 класу, та доньку-красуню, шестикласницю Лізу. Діти дуже пишаються своїм татком і мріють продовжити хліборобські традиції своєї родини.
Ольга Демчук, вчитель ЗОШ І-ІІ ст. с.П’ятидні
Коментарі