Юля впродовж останніх трьох років буквально «підсіла» на «секонд-хенд». Добре, крамниця знаходилась неподалік офісу відомої володимирської фірми, в якій працювала.
Вона, ще цілком молода імпозантна жінка (такого означення не приховували навіть колеги-заздрісниці), зазвичай віднаходила поміж тих речей із «других рук» щось новеньке, цікаве і головне – неповторне, нерозтиражоване, в єдиному примірнику! Юлині походи до магазину вживаних речей щоразу увінчувалися вдалими знахідками, які слугували її іміджу.
Майже всі зусилля дівчини останнім часом спрямовувалися на власний гардероб, бо працювати над чимось іншим не потрібно було: умебльована сучасна квартира в хорошому будинку, автівка відповідного класу – усе це в неї вже було. Не вистачало лиш сімейного затишку. Ні, Юля не засиділася в дівках, просто її вже спіткало невдале заміжжя. З Ігорем прожили два спільні роки, а відтак перегорнуто ту сторінку життя і… остаточно забуто.
Здивуєтеся, така самодостатня, упевнена в собі дівчина – і раптом «секонд хенд»? А все задля ексклюзиву, адже він невід’ємний в іміджі людей із таким типом мислення.
І ось нещодавно Юлі трапився поміж речей легкий, майже невагомий шарф – прозорий, волошкового кольору. Він так пасував до її блакитних очей, що не змогла відмовити собі в цій забаганці. Придбала, наступного ранку вдягла. І почалось…
Юрій, теж доволі імпозантний чоловік, років під п’ятдесят (як виявилося при знайомстві, старший за Юлю на тринадцять років), переслідував її буквально скрізь. Не приховував: його настійному намірові слугував… ось той шарф! Наголошував: його покійна дружина (чоловік був удівцем) в юності мала точнісінько такий. Тож під враженням втішного видива й забрунькувала новим почуттям його душа…
Юлю дратувало це все, навіть дещо ображало. Юрій зовсім не подобався їй, то був не її типаж. Та чим впертіше вона відбивалась, тим настійнішими ставали домагання Юрія. І тоді вона вирішила позбутися предмета його залицянь: узяла та й подарувала шарф одній зі своїх подруг, Ларисі. Одначе та повернула їй цю цілком добротну і принадну річ уже за два дні, навіть не спромігшись пояснити, що її до цього змусило. Тоді Юля віддала шарф у інші руки – уже іншій подрузі. Знову та ж історія. Так він «помандрував» по всьому колу її найближчих подруг і знову повертався й осідав у Юлиному гардеробі. І слідом за ним усе нав’язливіше «мандрував», прагнучи добратися до Юлиного серця, Юрій – із його домаганнями взаємності в почуттях.
Юля й сама не знає, як так сталося, але тепер вони разом. І Юрій, як зіницю ока, береже той її шарф. Каже: то талісман їхніх стосунків. Навіть більше – оберіг. Дивно: чужа начебто річ, віддзеркалена з минулого, а має таку силу. От тобі й «секонд-хенд»…
Підготувала Світлана Пасічник
Коментарі