Такої думки дотримується Олена Кобілінська з Володимира-Волинського.
У затишній квартирі Олени Кобілінської багато літератури, особливо на педагогічну та психологічну тематику. Інтелектуальна атмосфера відчувається і в сімейних відносинах подружжя Кобілінських. Сергій Вікторович – офіцер запасу, людина зважена, з тонким почуттям гумору. Свою дружину він високо оцінює як професійного психолога, а в оцінці її кулінарних здібностей не може обійтися без жарту:
-А ви подивіться на мене! На замореного голодом я аж ніяк не схожий! Особливо боюсь вихідних днів – загодовує!
Так, саме у вихідні пані Олена намагається якнайсмачніше пригостити чоловіка і доньку Юлію. У будні не вистачає часу. Жінка працює методистом у Володимир-Волинському міському управлінні освіти. Робота нелегка. Праця з дітьми, які потребують особливого догляду, вимагає значних душевних сил, але без дітей Олена Володимирівна не уявляє свого життя.
Вона народилася у 1973 році у Володимирі-Волинському. Батько – Герко Володимир Васильович – працював у вуглерозвідці. Мати – Євгенія Володимирівна – трудилась у готелі. Олена зі шкільної парти цікавилася психологією, а тому закінчила факультет педагогіки та психології Київського національного педагогічного університету. Свою трудову діяльність розпочала з дитячого садочка, де працювала психологом. Коли Олена Володимирівна і Сергій Вікторович одружилися, їм довелося багато переїздити. Сім’я мешкала у Києві, в Харкові, у Бродах. І весь час мама – Євгенія Володимирівна – передавала дочці харчову підтримку.
-Ви уявляєте, що мама передавала нам навіть деруни, але вони втрачали смак, тому я навчилася підігрівати їх у підливці. Тепер це найулюбленіша страва у нашій сім’ї, - сміється Олена Кобілінська.
Вона щиро зізнається, що ще ніколи в житті не брала участі в подібних конкурсах, а тому їй просто цікаво повчитися в інших і поділитися своїми кулінарними рецептами.
-Я впевнена, що саме в куховарстві жінка відкриває саму себе, - каже пані Олена, - бо кухня – це найзручніше місце для фантазії, для ідей, навіть для роздумів над сімейними проблемами. Саме ж бажання приготувати смачну страву для найрідніших нам людей змінює нас морально, і ми, жінки, починаємо подобатись самі собі.
Рецепти від Олени Кобілінської Деруни у глечиках (страва на конкурс)
Потрібно: 5 великих картоплин, яйце, сіль, перець до смаку, склянка сиру.
Підлива: 5 грибів, половина курячої грудинки, склянка олії, базилік, сушена петрушка, трішки коріандру.
Приготування: Картоплю натерти на дрібній тертці, додати яйце, посолити, поперчити, добавити сир, акуратно вимішати і смажити млинці. Для підливи відварити гриби, курячу грудинку порізати, підсмажити на олії, приправити базиліком, петрушкою та коріандром, змішати з грибним бульйоном, притушити. Деруни викласти у глечики, залити підливою і тримати на маленькому вогні 30 хвилин. Можна додати трішки плавленого сиру, часнику, кропу.
Налисники з вишнями і сиром
Потрібно для тіста: 300г молока, 2 яйця, ванілін, 0,5кг борошна, дрібка солі, цукор за смаком, 2 столові ложки олії.
Начинка: 2-3 склянки сиру, ванільний цукор, родзинки, 2 склянки морожених вишень.
Приготування: Збити всі інгредієнти, призначені для тіста, блендером, додати дві ложки олії, випікати млинці. Сир збити блендером, додати ванільний цукор, родзинки, а потім розморожені вишні. Начинивши млинці, обсмажити їх на малому вогні, зверху накласти помадку зі збитої густої сметани з цукром.
Мариновані сливи
Потрібно: відро слив (венгерки), упаковка лаврового листя, літр оцту (оцет придбати дорожчий), 3кг цукру.
Приготування: Сливи на кілька годин засипати цукром, злити, потім додати спеції і знову залити маринадом. Так 10 разів. Після цього сливи розкласти у стерилізовані банки, закип’ятити маринад і гарячим залити. Ці сливи подаються до м’ясних страв, можна додавати до плову.
Салат «Райдуга»
Потрібно: три стебла листя салату, 5-6 штук редиски, 3 цибулини, півсклянки оливок, 3 помідори, 1 столова ложка соєвого соусу.
Приготування: Всі складові продукти (оливки кладуться цілими) порізати, заправити соєвим соусом та олією, листя салату можна покласти на дно тарілки.
Антоніна Булавіна, м.Володимир-Волинський
Коментарі