Роман Матис: «Після успішної реалізації програми «Львівщина – фабрика Європи» впроваджуємо нову програму «Львівщина – локомотив промислової революції України»

Що каже про посадовця Вікіпедія
Роман Євгенович Матис (нар. 28 липня 1978, Самбір) — український громадський діяч, правозахисник. Засновник громадської ініціативи «И так поймут!», що від 2012-го року захищає права україномовного населення на доступ до інформації рідною мовою.
Є радником голови та керівником управління залучення інвестицій у Львівській ОДА. Учасник Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України. Ініціатор та співавтор законопроекту про мову.
2015 року за досягнення у відстоюванні прав україномовних Романа Матиса було номіновано на міжнародну премію TOYP, лауреатами якої в різний час стали Джеральд Форд, Нельсон Мандела, Джон Кеннеді тощо.
Також 2015 року в американському виданні «Ньюсвік» було опубліковано інтерв’ю з Романом Матисом про мовну ситуацію в Україні та його правозахисну діяльність «Tongue-Tied on Ukraine’s Front Lines».
2016 року з ініціативи Романа Матиса та за підтримки народних депутатів України Комітетом Верховної Ради України з питань Євроінтеграції було проведено комітетські слухання на тему «Українська мова в контексті євроінтеграції: виклики і відповіді», які стали першим кроком до створення та реєстрації нового «Закону про державну мову».
Навчався у Львівській середній спеціалізованій школі №93, опісля вивчився на економіста в ЛТЕУ.
Так лаконічно розпочав зустріч з журналістами українських медійних організацій, що відбувалася на Львівщині упродовж трьох днів в рамках акції Українського журналістського фонду, начальник управління Львівської ОДА із залучення інвестицій.
Причина, чому Львівщина погодилася прийняти журналістів, зрозуміла: назване управління, як і сама ЛОДА, очолювана Олегом Синюткою, вбачає беззаперечний успіх в залученні інвесторів до краю в тому, що суспільству слід систематично подавати потужний меседж на всіх рівнях такого змісту: влада у Львівській області все робитиме для того, щоб створити в ній величезну кількість підприємств з вітчизняними та іноземними інвестиціями, інвесторів цінують і чекають.
-Романе Євгеновичу, як Ви потрапили до команди нинішнього губернатора, і які головні завдання очолюваного Вами управління із залучення інвестицій?
-Насправді ні нашого управління, ні моєї посади до приходу Олега Синютки у Львівській ОДА не існувало. Я запропонував цей формат, оскільки маю велику алергію до бюрократії, тому й вирішив, що для мене буде комфортною та ситуація, коли я мінімально стикатимуся з нею. Чим менший статус, тим простіше працювати, якщо в наявності реальні повноваження. Зірочки на погонах мене не хвилюють. Також я не є прихильником лише соціально орієнтованих бюджетів. Звісно, соціальні витрати є необхідними, частина депутатів на місцях заточені виключно на їх вирішення, тому що це забезпечує електоральні бали. Але в мене відразу виникає запитання: як заробляються гроші на них?
Сьогодні на Львівщині успішно працює проект ремонту доріг, який фінансується в більшій частині за рахунок коштів, отриманих від розмитнення. Однак за цим стоїть цілий ланцюжок позитивних процесів і змін. Якісна робота митників де-факто означає ріст числа компаній, які якісно працюють і довіряють митниці у Львівській області. Звідси отримуємо зростання надходжень від розмитнення, перевиконння плану, а це йде на ремонт доріг. І ми це реально бачимо. Тому в нашій роботі створення максимально сприятливого клімату для бізнесу дорівнює зростанню бізнесу, а відтак і робочих місць. Відповідно більше людей мають гроші та витрачають їх, і тим самим стимулюють економіку регіону.
-Хто і для чого працює в управлінні залучення інвестицій Львівської ОДА?
-Нас дев’ять осіб, це мало, адже є два відділи: відділ залучення і відділ супроводу інвестицій. Працівники першого проводять переговори, готують презентації, їздять по компаніях. Тобто, робимо все те, що й приватні компанії, аби залучити інвестиції.
Спочатку всі хотіли працювати у відділі залучення інвестицій. Я прекрасно розумію це бажання, оскільки всі думають, що це закордонні відрядження, дорогі готелі, презентації тощо. Але в житті державного чиновника реальність дещо інша. Все відбувається набагато скромніше і не так романтично. У нас просто немає на це бюджету. Однак я всім пояснював, що головним у нашій структурі є відділ супроводу проектів. Саме він генерує те, що потім при залученні, коли випаде така рідкісна нагода, ми будемо реально продавати. Саме з цим відділом ми й генеруємо бізнес-клімат, який продається далі інвесторам. Для мене і моїх колег це перша державна робота, а максимальний вік працівників управління – 25 років, за винятком, звісно, мене. Я мрію провести роад-шоу з презентацією Львівської області по Західній Польщі, охопивши 4-5 десятків підприємств, і наповнити інформаційне поле Польщі цією подією настільки, щоб там почули, що є така територія для комфортного ведення бізнесу – Львівщина. Раніше нам спільно з компанією “PricewaterhouseCoopers” (PwC) вдалося провести в Катовіце презентацію для іноземного бізнесу. Ми зібрали там представників 40 компаній, їхніх представників в Україні і зробили презентацію Львівської області. Чим більше таких заходів, тим кращим буде результат. Навіть якщо конкретна компанія, до якої ти поїхав, не ухвалила рішення щодо інвестицій, то це зробить інша компанія, яка дізнається про таку зустріч. Наш спільний проект з PWC в Катовіце переріс в обговорення можливості відкриття BPO офісу (business process outsoursing) у місті Львові. І ось сьогодні компанія офіційно заявила, що Львівщина перемогла у змаганні 5 країн Східної Європи і відкриває офіс у місті Львові. Особисто я дуже задоволений результатом, адже це не просто сигнал для світового бізнесу про те, що на Львівщині вести бізнес комфортно і безпечно, але й початок активної роботи управління інвестиційної політики ЛОДА над розвитком у місті Львові галузі надання професійних послуг, яка, на мою думку, є дуже перспективною і набагато трудоємкішою, ніж навіть ІТ. ІТ-середовище на сьогодні самодостатнє і підтримки від влади не потребує, аби не заважали, а от BPO центри (business process outsoursing) – це те, над розвитком чого ми повинні попрацювати, і я цим особисто активно займаюся. Цей напрямок це в перспективі десятки тисяч робочих місць для людей з вищою освітою у різних галузях: фінанси, економіка, менеджмент, маркетинг, логістика, рекрутинг тощо. Це не 20 і навіть не 30 робочих місць. У перспективі пропозиція роботи в цій галузі у Львові може перевищити 50 000 робочих місць. Публічний бюджет управління на 2017 рік становить 600 тисяч гривень. Це частина коштів для проведення одного публічного заходу масштабів регіонального економічного форуму. В ситуації з мінімальними бюджетами єдиний правильний вихід – це працювати на те, щоб створити зручний клімат для ведення бізнесу. А далі вже сам бізнес нас буде продавати. Коли проводимо власні заходи, то запрошуємо партнерів, які надають свої вироби, наприклад, водичку, в цілях власної промоції. Якщо ж їдемо кудись на запрошення, то нерідко особисто я це роблю власним коштом. Інакше це не працюватиме. І це дає результати, як бачите, для області. Чесно кажучи, я не приховую того, що не збираюся померти держчиновником, оскільки мені це не дуже цікаво. Єдиною сильною мотивацією моєї участі в цьому проекті є усвідомлення того, що якщо ми зараз нічого не зробимо, то коли настане час повертатися в бізнес, вже не буде куди вертатися, бо бізнесу не буде.
-Скільки зараз в середньому заробляють на підприємствах Львівщини?
-Перше питання, яке мені задали чиновники: «Скільки інвестицій в грошах Ви плануєте залучити?» Перепитую: «А чому в грошах?» «Ми так звикли», – відповідають вони. Я не погоджуюсь з таким підходом. Якщо стоїть вибір між підприємствами, які виробляють однакові товари, але розмір однієї інвестиції 50 мільйонів, а іншої – 5 мільйонів, то економіці регіону цікавішою буде остання, адже тоді створиться більше робочих місць. Мірилом ефективності інвестицій для мене стають два показники: на початку – кількість нових робочих місць (згодом цей показник падає). Тоді є другий показник – рівень оплати праці. Рівень оплати праці, за нашими очікуваннями, у 2016 році мав би становити в еквіваленті 200 євро після оподаткування для некваліфікованого працівника. У 2017 році ми говоримо про еквівалент 300 євро. Багато компаній в регіоні вже наблизилися до цього показника.
-Як Львівщина стимулює інвесторів?
-Якщо, наприклад, взяти Македонію, яка має дуже великі преференції для бізнесу, то там хіба що не доплачують інвесторам, щоб вони туди прийшли. Але я задаю питання бізнесу, який мислить прагматично і мало звертає уваги на «танці з бубнами»: «Якщо в людей все добре, вони відмовляються від податків? Яка логіка в цьому? Коли країна чи територія каже, що готова знизити податки, надати преференції, за 1 гривню віддати, то щось тут не так. Так за безцінок не віддаються».
Голова Львівської ОДА Олег Синютка вважає одним з кращих фахівців Романа Матиса у його команді.
-Я запросив його на цю роботу. Між нами цілковите розуміння того, що власне інвестиційний клімат є однією з найважливіших складових розвитку області. Завдяки широким повноваженням, наданим йому як керівнику управління з інвестицій, область має високі показники в залученні як внутрішніх, так і іноземних інвесторів.
А ще очільник області вважає, що вся методика роботи з інвесторами майже однакова і її можна застосовувати від маленьких об’єднаних територіальних громад і до України в цілому. В першу чергу інвестора потрібно поважати і берегти.
-Україна – країна великих ризиків для бізнесу?
-Але тут є і прибутки. Бізнес же може бути у будь-яких ситуаціях і середовищах, навіть в час війни, наприклад. Бізнес на війні – це короткотермінова тема, а відновлення – це довготривала. Війна – це і ризик, і можливості. У мене є візуальна картинка для тих, хто боїться інвестувати під час війни, оскільки, можливо, прийде ворог і вони все втратять. Я питаю в таких інвесторів, чи можуть вони уявити відстань 1,5 тисячі кілометрів, а це умовна відстань від зони АТО до Львівщини. Рідко хто може фізично це уявити. Потім кажу: «А 330 км можете уявити?» Це може практично кожен. А тепер давайте моделюємо ситуацію: якщо стається найгірше і російські війська проходять ці 1,5 тисячі кілометрів, то чому ви вирішили, що вони зупиняться на кордоні в Шегинях? Що таке ще 300 км до Варшави і далі, на Берлін? Таке роз’яснення реально змінює сприйняття.
-Війна посприяла тому, що Західна Україна опинилась у привілейованому становищі щодо отримання інвестицій?
-Переконаний, що в якійсь частині це є правда. Підозрюю, що ставки щодо фінансування проектів на сході значно вищі. Але східні території також мають можливості для розвитку. Два місяці тому USAID привезла до Львова представників понад 20 ОТГ Луганщини для обміну досвідом і щоб я поділився своїм баченням стосовно того, який бізнес можна розвивати зараз у їхньому регіоні. Розумію, що з масштабними виробництвами зараз дійсно ризиковано заходити на схід, але аграрний сектор може чудово розвиватися. Наприклад, вирощування свиней чи курятини є низькозатратним бізнесом в плані інвестицій в об’єкти. Тому ця інвестиція може забезпечити роботою людей, плюс вона продукує соціально затребуваний продукт – їжу. Виробництво ліків також користуватиметься там попитом.
-Чи залишиться сприятливим бізнес-клімат на Львівщині після того, як ваша команда піде з Львівської ОДА?
-Я прогнозую інший розвиток подій та маю перспективу роботи на 2021-2022 роки. Я – противник глобальних стратегій в нашій ситуації. Тобто стратегічна ціль має бути, але треба рухатися оперативно, оминаючи перешкоди. «Львівщина – фабрика Європи» – це стратегія, яку розраховували на три роки гарантовано. Насправді ще й два не минуло, а в нас залишилися тільки дві білі плями для великих підприємств. Відповідно, треба коригувати плани. На Економічному форумі, який відбувся 26-27 жовтня, ми перейшли до наступної короткострокової стратегії, розрахованої також на 2-3 роки. Вона буде закцентована на залученні в регіон підприємств, які не потребуватимуть великої кількості робочої сили, зате будуть повністю автоматизованими або напівавтоматизованим.
За останні роки на підприємствах області виросли менеджерські кадри. Щоб не загубити їх, треба дати їм можливість піти в нові компанії, які потребують фахівців вищої спеціалізації. Вони розпочнуть нову кар’єрну дорогу, будуть рости. Десь до 2020 року потрібно надолужити два моменти: підняти якість професійно-технічної освіти, налагодити тісну співпрацю чинного бізнесу і ПТУ. Друге – потрібно відкоригувати запит для вищої освіти. У Львові сотні німецьких філологів, випускників університету, але практично неможливо знайти спеціаліста з ділової німецької, економіста зі знанням німецької тощо.
На 2021 рік ми повинні вийти на таку синергію бізнесу, освіти та науки, щоб почати думати про Research & Development, коли ми не лише щось вироблятимемо, але й будемо модернізовувати.
-Який інвестиційний проект виявився для Вас найскладнішим?
-Об’єктивно вважаю складними ті проекти, які зараз є в роботі. З огляду на той фактор, що мені вже важко людей переконувати, що можна втиснути ще одне підприємство. У нас тут заводик на заводику, і тому за працівника триватиме висока конкуренція. Інвестор це розуміє і йде шукати інший майданчик. Але це ми самі собі ускладнили життя, коли наситили ринок пропозиціями. Я свідомий того, що кожен лот не може бути виграшним. Ти мусиш робити максимум, щоб отримати інвестора. Навіть коли ти вже отримав майже відмову, то варто зробити єдиний крок, який ще залишився, – приїхати до нього без запрошення.
-І таке бувало?
-Так, іноді буває, що я приїжджаю і сиджу в приймальнях, чекаючи, коли мене покличуть, оскільки я все-таки приперся. Але в цьому випадку я зробив максимум, навіть якщо мене й не приймуть. Хоч такого ще не було. Більшого вже зробити неможливо. Це процеси, і я ніколи не вважаю, що програв, навіть якщо прихід інвестиції не відбувся.
Наше інтерв`ю тривало всього півгодини, але посадовець встиг за цей час відповісти на кілька телефонних дзвінків польською, англійською і німецькою мовами, відповісти на запитання вичерпно і надзвичайно енергійно. Відчувалося, що він ще багато міг би розповісти з теми, але час і газетна площа обмежені.
Олександр Ковальчук, Ярослав Кусмір, Львівська область
Список підприємств, що започаткували свою роботу за програмою «Львів – фабрика Європи» чималенький. Для навіть швидких екскурсій по цих підприємствах журналістам потрібно було б чимало часу. Тому відділ інвестицій підійшов до підбору для відвідин упродовж трьох днів підприємств за критерієм одногалузевості та присутності іноземного капіталу.
Дочірнє підприємство німецької компанії ODW – ELEKTRIK GmbH ТзОВ «ОДВ-Електрик» м.Новий Розділ, що займається виробництвом кабельної продукції для автомобілів Volkswagen, BMW, Porsche, Volvo, OPEL.
Виробництво нарощує потужності у відремонтованих приміщеннях загальною площею 932кв.м. Підприємство вдосконалює процеси шляхом впровадження новітніх технологій, а для їх здешевлення проектує та виготовляє технологічне обладнання для власних потреб.
Важливо, що 1500 людей у Новому Роздолі мають місце роботи, тут працює конструкторське бюро і здійснено запуск верстата, розробленого в Україні, який продається не тільки для компаній «ОДВ-Електрик», але й для інших великих компаній.
Німецька компанія «Бадер Україна», яка є визнаним лідером у виготовленні шкіряних автомобільних салонів, запрошує на роботу мешканців не тільки Львівської області.
Окрім хорошої зарплати, інвестор також пропонує можливість кар’єрного росту й комфортні умови праці.
У листопаді 2016 р. ТзОВ «Бадер Україна» відкрило на Львівщині (с. Кожичі Яворівського району) другий завод. І вже цього року компанія планує реалізувати черговий інвестиційний проект на території області та забезпечити роботою ще понад тисячу осіб.
«Сьогодні на новому заводі вже працює 1863 особи, і в майбутньому ми надалі плануємо нарощувати потужність та набирати нових працівників, – розповідає директор «Бадер Україна» Андрій Павлунь. – Для наших працівників ми забезпечуємо доїзд до місця праці та зворотно, стабільну індексацію заробітної плати та європейські умови праці».
За словами керівника «Бадер Україна», середня зарплата на підприємстві становить близько 8 000 гривень. Найбільше компанія потребує швачок, але приймає людей без відповідних навиків і досвіду. Поблизу Львова функціонує спеціальний тренінговий центр, де практично за два тижні працівники опановують новий фах, після чого починають працювати на серійному виробництві.
Із часу заснування «Бадер Україна» інвестовано понад 25 мільйонів євро та загалом створено більше 3400 робочих місць.
ТзОВ «Галіція Грінері» – це компанія, яка спеціалізується на вирощуванні салатної зелені способом сухої гідропоніки. Від початку діяльності обсяг залучених інвестицій становить три мільйони євро. Вітамінна продукція вирощується на площі 4тис.кв.м. У планах збільшення посівних площ у теплицях до 1,5га.
Було б несправедливо, якщо б у списку не було представників українських інвесторів. Знайомимося: власники молочної ферми Прикарпаття (с.Угерсько Стрийського району) і торгової марки «МУККО» Назар і Аліса Кметі. Окрім виробництва кормів для прикарпатських ферм і ввезення альпійської породи кіз до України, фермерське підприємство випускає за найкращими рецептами сироваріння більше 18 видів коров`ячого і козиного сирів під торговою маркою «МУККО». На підприємстві створено понад 60 робочих місць та залучено більше 80млн. гривень.

Розділ новин: 

Коментарі