Приводом до публікації стали неодноразові дзвінки від жителів Володимира-Волинського і району - наших читачів. Вони висловлювали своє невдоволення тим, що у ТМО потрібно сплачувати благодійні внески при отриманні тих чи інших медичних послуг. Зокрема найбільше скарг надійшло з приводу «платних аналізів», за які раніше не потрібно було платити, а якщо і платили, то у меншому розмірі. Прокоментувати ситуацію ми попросили головного лікаря Володимир-Волинського ТМО Олександра Клачука.
-Благодійні внески у Володимир-Волинському ТМО є з 2000 року. Вносять їх у міськрайонну лікарняну касу. Це не складова лікарні, й вона не підпорядковується керівництву закладу, а є самостійною організацією, яка орендує місце на території ТМО. Ми співпрацюємо таким чином: у касі є гроші, у нас – потреби. Ми подаємо їм список необхідних медикаментів, обладнання тощо, а вони виділяють не кошти, а потрібний товар. Це є вимогою прокуратури і убезпеченням від будь-яких проявів корупції. На що саме витрачаються кошти, будь—хто з відвідувачів може дізнатися без проблем, ми можемо показати кожну річ, придбану за благодійні кошти. Хотілося б мати більше можливості купувати нове обладнання, робити ремонт. Звісно, коли людина потрапляє в лікарню і їй щось болить, вона не надто зважає на те, у яких умовах – кращих чи гірших – їй надають допомогу. Але коли перша медична допомога надана, то кожному хочеться продовжувати лікування у затишку та комфорті. Раніше ми мали можливість вкладати кошти у розвиток медичного закладу, тепер же фактично усі кошти ідуть на найнеобхідніше, зокрема на реактиви, невелику кількість найнеобхідніших медикаментів і господарські товари. Хочу звернутися до володимирчан, щоб вони поставилися з розумінням: благодійні внески - це не примха, а елементарна необхідність. Ось уявіть: щоб покрити усі потреби центральної районної лікарні ТМО згідно із соціальним стандартом, на рік потрібно 15 мільйонів гривень тільки на медикаменти, і це не враховуючи росту цін, а державне забезпечення становить близько 900 тисяч. На пацієнта, який перебуває у стаціонарі, держава виділяє 6 гривень на день, а середня потреба, згідно з відповідниими розрахунками, восени 2014 року, становила 176 гривень, а вже на початку квітня 2015-го – 250 гривень. Звісно, допомагають нам також міський голова, міська рада і районне керівництво. У 2014 році ми отримали допомоги від міського бюджету 1 мільйон 890 тисяч гривень, і від районного – 323 тисячі. Це – величезна допомога, завдяки якій змогли провести ремонт у декількох відділеннях, встановити томограф і придбати лапароскопічну стійку, що необхідна для проведення операцій. Сума благодійних внесків за 2014 рік становила близько півмільйона гривень. Медичні працівники є заручниками ситуації, адже, несучи відповідальність за життя своїх пацієнтів, ми фінансово неспроможні надати їм допомогу у повному розмірі. Ні держава, ні місцевий бюджет не можуть нас забезпечити в повному об’ємі, тож мусимо шукати компроміс, - каже Олександр Георгійович.
-Людей, зокрема, наших читачів, обурює, що благодійність має конкретні ціни. Але ж під словом «благодійний» розуміється «добровільний», а не примусовий внесок на суму, яку сам пацієнт вважатиме за потрібне пожертвувати. Натомість у касі вони платять цілком конкретні суми за ту чи іншу послугу.
-Справа в тому, що кожен аналіз має конкретну собівартість, що складається з вартості хімічних реактивів, на які зокрема в лютому 2015 року була потреба 25 тисяч, а в березні вже – 44, держава ж виділяє лише 8 тисяч. От, наприклад, був період, що на аналіз людина йшла зі своєю голкою, спиртом, ваткою – це створювало масу незручностей у першу чергу для самих пацієнтів Тепер ми відмовилися від цієї практики. При проходженні рентген-обстеження пацієнт теж не може ходити і купувати шматки плівки та хімічні реактиви, кислоту для знімка. Ми не вимагаємо гроші – ми просимо про підтримку. І я, і мої колеги розуміємо, що медичний працівник не повинен займатися фінансовими питаннями, відправляти людину до каси. Ситуація в країні така, що, аби вижити, мусимо залучати наших пацієнтів до благодійних внесків, але у жодному разі це не примус.
-Отже, якщо людина не має змоги заплатити 50 гривень за аналіз, вона може не платити і при тому їй його зроблять?
-Звісно, якщо людина не платеспроможна, ніхто у неї не вимагатиме оплати. Перш за все винятки робляться для дітей і учасників бойових дій, мобілізованих та демобілізованих, учасників АТО. У решті ж випадків підходимо до людини індивідуально. Ми не вимагаємо, а просимо співпрацювати із лікарнею, адже інакше нам доведеться скорочувати штат працівників, кількість ліжок у стаціонарі, а це аж ніяк не сприятиме покращенню якості лікування. Та іншого виходу просто не буде.
-Тепер до благодійних внесків залучатимуть усіх пацієнтів, що здаватимуть аналізи?
-Ні, це не стосується загальних аналізів – крові і сечі, а також крові на цукор. Ці аналізи є відносно дешевими, і ми намагатимемось покривати затрати своїми силами. А от аналізи крові на біохімію, які беруться з вени, досить затратні, тож тут вже без підтримки пацієнтів не обійтися.
Тетяна Корнійчук, м.Володимир-Волинський
Коментарі