«Раніше ми використовували благодійні внески для розвитку лікарні, тепер це – просто шанс вижити» Каже головний лікар Володимир-Волинського ТМО Олександр Клачук.

Публікації

Приводом до публікації стали неодноразові дзвінки від жителів Володимира-Волинського і району - наших читачів. Вони висловлювали своє невдоволення тим, що у ­ТМО потрібно сплачувати бла­годійні внески при отриманні тих чи інших медичних послуг. Зокрема найбільше скарг надійшло з приводу «платних аналізів», за які раніше не потрібно було платити, а якщо ­і платили, то у меншому роз­мірі. Прокоментувати ситуацію ­ми попросили головного ліка­ря Володимир-Волинського ТМО Олександра Клачука.
-Благодійні внески у Володимир-Волинському ТМО ­є з 2000 року. Вносять їх у місь­крайонну лікарняну касу. Це не ­складова лікарні, й вона не під­­порядковується керівництву за­­кладу, а є самостійною орга­нізацією, яка орендує місце на території ТМО. Ми співпрацюємо таким чином: у касі є гроші, у нас – потреби. Ми подаємо їм список ­необхідних медикаментів, об­ладнання тощо, а вони виділяють не кошти, а потрібний товар. Це ­є вимогою прокуратури і убезпе­­ченням від будь-яких проявів ко­рупції. На що саме витрачаються кошти, будь—хто з відвідувачів може дізнатися без проблем, ми ­можемо показати кожну річ, при­­дбану за благодійні кошти. Хоті­лося б мати більше можливості ­купувати нове обладнання, ро­­бити ремонт. Звісно, коли люди­на потрапляє в лікарню і їй щось болить, вона не надто зважає на те, у яких умовах – кращих чи гірших – їй надають допомогу. ­Але коли перша медична до­­помога надана, то кожному хо­четься продовжувати лікування у затишку та комфорті. Раніше ми мали можливість вкладати кошти у розвиток медичного закладу, тепер же фактично усі кошти ідуть на найнеобхідніше, зокрема на реактиви, невелику кількість найнеобхідніших медикаментів і ­господарські товари. Хочу звер­нутися до володимирчан, щоб вони поставилися з розумінням: благодійні внески - це не примха, а елементарна необхідність. Ось ­уявіть: щоб покрити усі потре­би центральної районної лікарні ­ТМО згідно із соціальним стан­­дартом, на рік потрібно 15 міль­­йонів гривень тільки на медика­менти, і це не враховуючи росту цін, а державне забезпечення становить близько 900 тисяч. На ­пацієнта, який перебуває у стаці­онарі, держава виділяє 6 гривень ­на день, а середня потреба, згід­­но з відповідниими розрахунка­ми, восени 2014 року, становила 176 гривень, а вже на початку квітня 2015-го – 250 гривень. Звісно, допомагають нам також ­міський голова, міська рада і ра­йонне керівництво. У 2014 році ­ми отримали допомоги від місь­­кого бюджету 1 мільйон 890 ти­сяч гривень, і від районного – 323 тисячі. Це – величезна допомога, завдяки якій змогли провести ремонт у декількох відділеннях, встановити томограф і придбати ­лапароскопічну стійку, що необ­хідна для проведення операцій. Сума благодійних внесків за 2014 ­рік становила близько півмільйо­на гривень. Медичні працівники є заручниками ситуації, адже, ­несучи відповідальність за жит­тя своїх пацієнтів, ми фінансово неспроможні надати їм допомогу у повному розмірі. Ні держава, ні місцевий бюджет не можуть нас забезпечити в повному об’ємі, тож мусимо шукати компроміс, - каже Олександр Георгійович.
-Людей, зокрема, наших ­читачів, обурює, що благодій­ність має конкретні ціни. Але ж під словом «благодійний» розуміється «добровільний», а не примусовий внесок на суму, яку сам пацієнт вважатиме за ­потрібне пожертвувати. На­томість у касі вони платять цілком конкретні суми за ту чи іншу послугу.
-Справа в тому, що кожен ­аналіз має конкретну собівар­тість, що складається з вартості хімічних реактивів, на які зокрема ­в лютому 2015 року була потре­ба 25 тисяч, а в березні вже – 44, держава ж виділяє лише 8 тисяч. От, наприклад, був період, що на аналіз людина йшла зі своєю голкою, спиртом, ваткою – це створювало масу незручностей ­у першу чергу для самих паці­єнтів Тепер ми відмовилися від ­цієї практики. При проходжен­ні рентген-обстеження пацієнт теж не може ходити і купувати ­шматки плівки та хімічні реакти­­ви, кислоту для знімка. Ми не ви­магаємо гроші – ми просимо про ­підтримку. І я, і мої колеги розу­міємо, що медичний працівник не повинен займатися фінансовими питаннями, відправляти людину до каси. Ситуація в країні така, ­що, аби вижити, мусимо залуча­­ти наших пацієнтів до благодій­них внесків, але у жодному разі це не примус.
-Отже, якщо людина не має змоги заплатити 50 гривень за аналіз, вона може не платити і при тому їй його зроблять?
-Звісно, якщо людина не платеспроможна, ніхто у неї не вимагатиме оплати. Перш за ­все винятки робляться для ді­­тей і учасників бойових дій, мо­білізованих та демобілізованих, ­учасників АТО. У решті ж ви­­падків підходимо до людини ін­дивідуально. Ми не вимагаємо, а ­просимо співпрацювати із лікар­­нею, адже інакше нам доведеть­ся скорочувати штат працівників, кількість ліжок у стаціонарі, а це ­аж ніяк не сприятиме покращен­ню якості лікування. Та іншого виходу просто не буде.
­-Тепер до благодійних вне­­сків залучатимуть усіх пацієн­тів, що здаватимуть аналізи?
­-Ні, це не стосується загаль­них аналізів – крові і сечі, а також ­крові на цукор. Ці аналізи є від­­носно дешевими, і ми намагати­­мемось покривати затрати сво­їми силами. А от аналізи крові на біохімію, які беруться з вени, досить затратні, тож тут вже без підтримки пацієнтів не обійтися.
Тетяна Корнійчук, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі