П’ятидні – село з багатою історією, вражаючим сьогоденням і перспективним майбутнім

Серед мальовничої природи на відстані п’яти кілометрів від українсько-польського кордону розкинулося велике і гарне село П’ятидні. Засноване воно 1259 року і вже незабаром, у 2019-му, святкуватиме свій 760-літній ювілей. Назва села пов’язана з його географічним розташуванням – на шляху від Києва до Європи. В давнину через П’ятидні проходив п’ятий день подорожі. Мандрівники тут відпочивали та міняли коней.
Звісно, село має дуже багату історію. Урочище П’ятидні вперше згадується в Іпатіївському літописі, датованому 1261 роком. У ньому розповідається, що тут зупинявся воєвода Золотої Орди Бурундай під час свого походу на південно-західну Русь. А от археологи на околиці села виявили залишки двох поселень епохи міді-бронзи (III–II тисячоліття до н. е.), також поселення епохи раннього заліза (VII–VI століття до н. е.) та городище давньоруських часів.
Є дані, що в період визвольної війни українського народу (1648–1654 рр.) покозачені селяни П’ятиднів разом із селянами сусідніх сіл зруйнували маєток шляхтянки Вольської в с.Дубники, вирубали ліс, забрали майно, змолотили і вивезли хліб.
Чорною сторінкою в історії проходить період 1941–1942рр., коли поблизу села нацисти розстріляли близько 15 тисяч жителів Володимира-Волинського, переважно єврейської національності, та навколишніх сіл. Сьогодні на цьому місці розташований монумент на знак скорботи за загиблими.
У серпні 2015 року село увійшло до складу новоствореної Устилузької міської об’єднаної громади. Інфраструктура населеного пункту і тоді, і зараз – у числі найкращих на території ОМТГ. П’ятидням пощастило з господарниками. Розквітом села місцеві мешканці завдячують Валерію Діброві – депутату обласної ради, керівнику ТзОВ «П’ятидні», яке останнім часом з аграрного підприємства з вирощування зернових перетворилося на великий сучасний комплекс з найкращим на західній Україні насіннєвим заводом та потужним елеватором. Валерій Григорович ніколи не шкодував і не шкодує коштів для благоустрою та покращення соціальної сфери села, до якого прикипів душею. А результатів не помітити неможливо. Та й не тільки П’ятиднями обмежується благодійність Валерія Діброви. Його як мецената і добру порядну людину знають далеко за межами ОМТГ, Володимирщини та всієї області.
Сьогодні населення П’ятиднів складає 842 особи, з них 188 дітей до 18 років та 264 пенсіонери. Можна сказати, що місцеві мешканці користуються всіма благами цивілізації. За інформацією, наданою т.в.о. сільського старости Інною Петрук, село газифіковане, функціонує центральне водопостачання. Працює школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, АТС, сфера торгівлі представлена трьома продовольчими магазинами, кафе та продовольчим ларьком. У селі заасфальтовані всі дороги, проведене вуличне освітлення, добре налагоджене транспортне сполучення з Володимиром і центром громади – Устилугом. Повністю відсутня проблема працевлаштування. Більшість населення забезпечує роботою ТзОВ «П’ятидні». Інші працюють у місті, переважно на Володимир-Волинській птахофабриці, або трудяться в особистих селянських господарствах. Є у П’ятиднях і відділення зв’язку, але через проблему з кадрами (причина – низька зарплата) вже протягом двох років селяни користуються виїзною поштою.
Єдиним серйозним недоліком села Інна Василівна називає відсутність дитячого садочка. У П’ятиднях проживає 64 дитини дошкільного віку, якщо додати сусідні Хрипаличі, то налічуватиметься 94 дошкільнят. Тільки 18 п’ятиднівських малюків влаштовані в Устилузький ДНЗ, решта дошкільною освітою не охоплені. Але місцева влада обіцяє вже найближчим часом розв’язати болючу проблему, адже планується реконструкція школи в НВК, у складі якого буде й стаціонарний дитсадок.
І немає сумнівів, що обіцянка буде дотримана, адже за час перебування населеного пункту в складі об’єднаної громади відбулося дуже багато позитивних перетворень. Так на кошти устилузької міськради та ТзОВ «П’ятидні» була здійснена заміна вікон, покрівлі та проведений ремонт фасаду Будинку культури. А за сприяння фонду Ігоря Гузя «Прибужжя» в БК замінили котел на твердопаливний та зробили нову систему опалення. Вартість проекту – 149тис. 600грн., з них 9 тисяч – дофінансування міського бюджету. Велика увага приділяється приміщенню місцевої школи. Минулого року на кошти Валерія Діброви та місцевого бюджету був перекритий дах. Проведено реконструкцію старої шкільної теплиці на котельню, де також встановлено твердопаливний котел. Радістю для п’ятиднівських дітлахів став дитячий майданчик, подарований селу фондом Ігоря Гузя «Прибужжя». І це тільки початок. Попереду багато планів, спрямованих на подальший розквіт населеного пункту задля блага людей. А люди у П’ятиднях дуже хазяйновиті, працьовиті, доброзичливі і варті найкращого.
Не можна не згадати справжню окрасу с.П’ятидні, розташовану на пагорбі в живописному місці, Свято-Покровську православну церкву – пам’ятку архітектури ХІХ століття. Зведений храм у 1835 році, пізніше – у 1876-му – добудована дзвіниця. Церква належить Московському патріархату. Але в світлі низки історичних подій церковна громада розкололася на дві частини. Прихильники УПЦ Київського патріархату свого храму не мають, тому збираються на богослужіння у невеличкій капличці, збудованій на території церкви близько 20 років тому за кошти, зібрані жителями села.
У П’ятиднях традиційно відзначається престольний празник – Покрова Пресвятої Богородиці – та свято Івана Купала. Не став винятком і цей рік. А умови для проведення купальських обрядів тут пречудові. Розташоване село на березі річки Луги, а неподалік церкви серед буйства зелені великий ставок. Усе це разом створює казкової краси краєвид. Тож варто приїхати у П’ятидні хоча б на екскурсію, помилуватися потопаючими у квітах обійстями людей, ідеально чистими вулицями, подихати наповненим ароматом духмяних трав повітрям, посидіти з вудкою на мальовничому березі ставка.
Міла Сергєєва, с. П’ятидні, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі