Про життя і військові будні на сході розповів головний капелан Володимир-Волинської єпархії отець Юрій Здебський

Для слухачів факультету журналістики Університету ІІІ віку кожне заняття – це відкриття чогось нового, знайомство з визначними людьми. Ось і цього разу ми зустрілися з людиною, яка на собі відчула, що таке війна, і побачила її справжнє обличчя. До нас завітав військовий капелан о.Юрій Здебський – настоятель Свято-Вознесенського храму м. Устилуг.
Народився наш гість у м.Прага в сім’ї військовослужбовця. Потім родина переїхала у Володимир. Навчався Юрій Здебський у середній школі №2. Найлегше йому давалися гуманітарні науки, тож після закінчення школи відчув бажання вступити до духовної семінарії. На третьому курсі закладу закохався і одружився. Нині його дружина служить на прикордонній заставі. У сім’ї священика виховується двоє дітей – донька і син.
Духовне служіння о.Юрій розпочав у храмі Юрія Переможця дияконом. Згодом митрополит Яків благословив його у священики і направив служити в с.Затурці Локачинського району. Це була його перша парафія. А за півтора року, у листопаді 2004-го, отримав нове направлення – у собор Різдва Христового у Володимирі, де прослужив десять років священиком. А далі – війна. У лютому 2015р. відбулася його перша поїздка з гуманітарною допомогою в Авдіївку. А у травні цього ж року за рішенням Священного Синоду УПЦ КП з метою підтримки військових був створений інститут капеланства. Священики з різних регіонів України вирушили на схід. У вересні до них долучилися і священики з Волині. Одним із перших був о.Юрій. Після короткотривалого навчання у Києві попросився у 14 ОМБр. Спочатку потрапив у другий, потім – у перший батальйони, що дислокувалися у районі Мар’їнки.
Після прибуття у Красногорівку нелегко було налагоджувати побут і зв’язок з бійцями. Та велику допомогу у цьому надавало військове керівництво. Перш за все потрібно було облаштувати місце для молитви. Із допомогою бійців збудували капличку. «Часто до мене зверталися бійці з проханням помолитися за їхні родини, пом’янути загиблих товаришів, отримати духовну підтримку, - розповідає о. Юрій. – Адже священик – це і замполіт, і психолог, і талісман».
Затим о.Юрія направили у Мар’їнку. І знову допомагав бійцям, підтримуючи їх духовно. За час перебування на передовій йому довелося відчути усі тяготи військової служби. Але страху не було, адже його зброєю були хрест і молитва. Там, на сході, разом з капеланом Ігорем Бігуном почали налагоджувати співпрацю із школами Красногорівки та Мар’їнки. Навіть після зміни дислокації бригади продовжували підтримувати з ними зв’язок.
На даний час о.Юрій – головний капелан Володимир-Волинської єпархії. Досвід, який він отримав, перебуваючи на фронті, зробив його православним патріотом. На війні познайомився з хорошими людьми, з якими й досі підтримує дружні стосунки.
У його сім’ї панує мир і злагода, розуміння важливості роботи кожного, моральна і духовна підтримка.
Людмила Гарбуз, слухач факультету журналістики Університету ІІІ віку, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі