Аліна Джарига, с.Льотниче, Володимир-Волинський район
8 вересня у соцмережах з’явилася інформація про важко пораненого волинянина, який полетів проходити реабілітацію на Кіпр. Ним виявився мешканець с.Льотниче Максим Вознюк, який в бою під Волновахою зазнав серйозних поранень, а саме: кульове – лівого плеча та осколкове – правого.
Чоловік повідомив, що призвали його на початку квітня під час часткової мобілізації. Громадянський обов’язок виконувати не відмовився, незважаючи на те, що вдома залишив дружину з маленькою дитиною. Так Максим потрапив до третього батальйону 51-ї ОМБр. Він не міг собі уявити, що опиниться в епіцентрі бойових подій на сході, адже за плечима у нього було тільки два роки контрактної служби у володимир-волинській військовій частині.
-Ніякої спеціальної військової підготовки я не мав. Пройшов хіба що навчання на рівненському полігоні, а потім - у Дніпропетровській області, де ми більше вчилися стріляти у польовій місцевості й зовсім не практикували навіть елементарних воєнних операцій на блокпостах, - розповів Максим.
Попри малий військовий досвід, 55 бійців третього батальйону напередодні президентських виборів таки перекинули під Волноваху, втішаючи тим, що відразу після підрахунку голосів їх відпустять додому. Вояки не встигли ні адаптуватися на даній місцевості, ні облаштувати як слід свій блокпост. На гарячу точку місце дислокації українських бійців перетворилося близько 4:30 ранку, коли більшість із них спали у наметах, чергував лише наряд.
-Нападники, які під’їхали на автівках, вщент розгромили блокпост за якихось 15-25 хвилин, знищивши при цьому всю нашу техніку. Допомагали агресору ще снайпери з лісу. Стріляти у відповідь терористам ми не могли, оскільки діяло так зване «перемир’я», коли заборонялося відкривати вогонь на ураження. Цілитися можна було тільки вгору або ж по ногах, - як страшний сон, відтворює ранкову подію 22 травня Максим Вознюк.
Саме внаслідок тих жахливих подій чоловік зазнав важких поранень в обидві руки. Вціліти тоді вдалося тільки дев’ятьом бійцям з їхнього батальйону. Максим розповів, що до лікарні разом з каретами швидкої допомоги поранених відвозили й місцеві жителі.
З кінця травня у Максима та багатьох його побратимів почалося трохи спокійніше (але не менш напружене) життя по лікарнях Волновахи, Харкова, Києва та Луцька. Хоча наші вітчизняні медики доклали усіх зусиль, щоб вилікувати руки чоловіка, однак повністю відновити їх працездатність не вдалося.
Наприкінці серпня, коли поранений проходив завершальний етап лікування у Луцькому військовому госпіталі, йому зателефонував волонтер Костянтин Зінкевич із пропозицією поїхати на реабілітацію на Кіпр. Чоловік, звичайно, погодився, бо такий шанс випадає не кожному.
Згодом у мережі Facebook на сторінці волонтера з’явився запис: «Максим уже перебуває на Кіпрі та отримує повноцінний курс лікування і реабілітації. Він є під повною опікою української громади Кіпру, хоча лікар – росіянин. За три тижні його перебування там, сподіваюсь, значно покращиться нервова провідність рук та кровопостачання…»
Максим зізнався, що після лікування у спеціальній фізіотерапевтичній клініці його самопочуття значно покращилося. Вдало підібрана індивідуальна система вправ та масажів дала можливість чоловікові більше відчувати ліву (до цього зовсім непрацездатну) руку. За прогнозами лікарів, рука повинна відновитися мінімум за рік (і то не до кінця). Однак попри цю заяву медиків Максим позитивно дивиться на світ, бо впасти духом йому не дозволяють люблячі рідні та близькі, які гордяться своїм героєм.
Сім’я Вознюків передає сердечні слова вдячності Костянтину Зінкевичу, який влаштував Максима на реабілітацію за кордоном, а також всім небайдужим людям, котрі вносять благодійні кошти на лікування постраждалих внаслідок АТО бійців.
Коментарі