Під вікном у Євгена Заставного живуть свинки, сонечка, лебеді і... музиканти

Напевно, кожен із нас хотів би, щоб біля його оселі було гарно. Звісно, приємно, коли за вікном – краса. Кожен бачить її по-своєму: для когось вона – у різнобарв’ї квітів, а для іншого – у рівненькому трав’яному покритті, а може і у викладеній рівними камінцями доріжці. Та далеко не кожен має бажання прикласти власні зусилля, аби ту красу створити. І не просто створити, а доглядати за нею, вдосконалювати. Мешканцям будинку №61, що на вулиці Поліської Січі – особливо пощастило, адже серед них є така людина, завдяки кому їхнє подвір’я має казковий куточок.
Євген Заставний родом із Івано-Франківщини, але вже давно живе у Володимирі-Волинському. Відвідуючи свою малу Батьківщину, чоловік не раз зупиняв погляд на виробах із звичайнісінького матеріалу, якими дуже популярно прикрашати там свої обійстя. І от одного зимового вечора ідея визріла і він розпочав процес її втілення у життя. Погодьтесь: треба мати неабияку фантазію, щоб замість того, аби відправити у смітник пластикову пляшку, взяти і зробити із неї…свинку.
Євген Богданович – колишній військовий, раніше через велику зайнятість часу на творчість часу абсолютно не вистачало. Після виходу на пенсію чітко усвідомив, що хоче творити красу своїми руками.
Частенько у дворах клумби біля крайніх під’їздів перетворюються на протоптані стежки, адже люди так скорочують собі шлях. От і ходимо отак – під вікнами один в одного аби «зекономити» 5-10 метрів дороги. Перш за все Євген Богданович огородив територію під вікном невисоким парканом, а потім вирішив її прикрасити.
Спершу чоловік продумує кожну лінію, вимальовуючи ескіз майбутньої роботи. Вироби із різноманітних підручних матеріалів, і водночас – абсолютно унікальні. Пластикові пляшки, пінопласт, деревина – усе це піддається необхідній обробці і прикрашає подвір’я. Ось під листочками – веселі свинки і поважні качки, граційні лелеки та лебеді, а на пеньок «видряпуються» червоні сонечка. А над ними - дерев’яні музиканти, яких не омине ваш погляд.
Іще одним захопленням Євгена Богдановича є троянди. Їм теж знайшлося місце серед цієї краси. Чоловік їх сам вирощує і доглядає.
А ще він залюбки «чаклує» на кухні. Уміє готувати майже все. Євген Богданович зізнається, що вміння варити смачний борщ йому «передалося» іще від батька. А своєю слабкістю називає деруни, приготування яких нікому не довіряє.
Узимку, коли знову настануть довгі вечори, а сніжна морозна погода триматиме людей вдома, Євген Богданович виготовлятиме нових «мешканців» на клумбу і уже має стосовно цього нові задуми, які поки що тримає у секреті.
Тетяна Корнійчук, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі