В Україні розпочалася епопея із перейменуванням назв вулиць та міст. Старт їй дав закон про заборону комуністичної символіки.
Так серед символіки, яка потрапила під заборону, виявилися «назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, в яких використані імена або псевдоніми осіб, які займали керівні посади у комуністичній партії, починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, вищих органах влади і управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР, інших союзних або автономних радянських республік і похідні від них, а також назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницею Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917р., встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьбою проти учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті».
Перейменування місцева влада має провести протягом шести місяців з дня набрання законом чинності. Якщо вона цього вчасно не зробить, перейменування здійснить Кабмін своїми постановами.
Щодо Володимира-Волинського, то більшість вулиць, названих іменами діячів тоталітарного комуністичного минулого перейменовано ще на початку незалежності. Нині ж міська влада знову пропонує перейменувати наступні вулиці: генерала П.Алябушева (радянський військовий діяч), О.Пушкіна (російський поет), Ю.Гагаріна (перша людина світу, що полетіла в космос), А.Сахарова (радянський дисидент), М.Глінки (російський композитор), П.Тараскіна (радянський підпільник), А.Грисюка (Герой Радянського Союзу), А.Туполєва (радянський авіаконструктор), С.Гуденко (Герой Радянського Союзу), І.Тургенєва (російський письменник), Декабристів (російські дворяни-революціонери), М.Чернишевського (російський публіцист та письменник), М.Ільїна (Герой Радянського Союзу), Д.Карбишева (радянський військовий діяч), Софії Ковалевської (перша жінка, що отримала звання професора математики у Європі), Т.Костюшка (національний герой Польщі та США), І.Крилова (російський байкар), Надії Курченко (бортпровідниця, що загинула, захищаючи пасажирів від терористів), В.Левенцова (Герой Радянського Союзу), М.Лермонтова (російський поет-демократ), М.Ломоносова (російський вчений), Д.Менделєєва (всесвітньо відомий вчений, автор періодичної таблиці хімічних елементів), М.Некрасова (російський поет), І.Павлова (російський вчений).
Директор Володимир-Волинського історичного музею Володимир Стемковський каже: те, що хочуть робити у Володимирі-Волинському, якась маячня. «Так, є Закон, але, на мій погляд сама ініціатива перейменування під той Закон аж ніяк не підпадає. Наприклад, як до символів комуністичного режиму чи тоталітаризму можна віднести прізвища Чернишевського, Сахарова, який нині був би в опозиції до режиму Путіна, чи генерал-лейтенанта інженерних військ, доктора військових наук, професора військової академії Генштабу РККА Дмитра Михайловича Карбишева. Він був страчений в австрійському Маутхаузені за три місяці до травня 1945 року. Весь світ знає про останні слова Карбишева в’язням, яких страчували разом з ним. Уже замерзаючи, генерал сказав: «Думайте про Батьківщину – і мужність не залишить вас». Та між двома крайніми точками його життєвого шляху – сибірським Омськом, де народився, і австрійським Маутхаузеном, де загинув, – була ще й третя – тиха й затишна українська сільська церква, де він вінчався і розпочинав нове життя для своєї сім’ї... Церкви тієї вже немає, але у Шендерівці Корсунь-Шевченківського району ще й досі з гордістю показують гостям дуб, посаджений, згідно з переказами, бравим штабс-капітаном Дмитром Карбишевим у 1916 році. А збудовані ним тоді оборонні редути в полі за селом нізащо не зачепить плугом жоден тракторист», - розповідає Володимир Стемковський.
Дійсно, вулиці – важлива складова старого міста. Їхні назви іноді краще, ніж жителі можуть розповісти про минуле. До приходу совітів у Володимирі-Волинському переважали вулиці не з іменами політичних діячів, а які вказували на те, хто на них жив, чим вони характерні, які ремесла у тому «кутку» були. Наприклад, Колійова (тепер Шевченка) йшла від площі до залізничного вокзалу, Уланська (тепер Козацька) знаходилася біля казарм уланів, на Староєврейсикій (тепер Роксолани) мешкало багато євреїв, Дубницька, Гноїнська, Завальна… Сто чи триста років тому було набагато з цим простіше. Жили на території міста бондарі – вулиця Бондарська, жили рибалки – Рибальська, шевці – Шевська тощо. І жодної ідеології.
Тоді на початку незалежності, коли у Володимирі-Волинському вулиці перейменовували, то, на думку директора музею, комісія із зміни назв дещо переборщила і працювала, м’яко кажучи, трохи не професійно: вулицям не повертали старі, рідні назви, а місце комуністичних вождів і соціалістичні символи у назвах натомість посіли вожді та ідеологи націоналістичні. «Люди мають знати не лише імена героїв, а й отримувати естетичне задоволення від назв: гарно звучать, наприклад, вулиці Старолуцька, Дубницька, Цвинтарна, Староєврейська чи провулки Лозівський, Ковальський, Шевський. Це дуже давні, п’ятсотлітні топоніми Володимира. Назви вулиць – не лише імена, прізвища, естетика, історія, прославляння, сумування чи нагадування. Перш за все це набір символів, до яких ми звертаємося щоденно: добираючись на навчання чи роботу, домовляючись про місце зустрічі, показуючи дорогу туристам. Вулиці можуть бути прочитані як текст або своєрідна карта міста загалом – як цікава або не дуже книжка. Теперішня експертна комісія, якщо вона дійсно буде створена, велику увагу повинна приділити культурно-історичному спадку міста. А щодо присвоєння вулицям імен наших Героїв, що загинули в російсько-українській війні, то це питання залишається завжди актуальним, воно має виховне і смислове навантаження. Але його слід відкласти до закінчення війни. Коли вона закінчиться і буде похований з військовими почестями останній загиблий солдат, тоді й маємо їх усіх гідно вшанувати», - зазначає Володимир Стемковський
Наразі ж міська влада збирає пропозиції, і від того, як саме володимир-волинці поставляться до перейменування вулиць, залежатимуть їхні назви. Але з персонами, які до історії міста чи України не мають жодного відношення, слід прощатися – інакше, вшановуючи чужих героїв, забудемо про своїх.
Ярослава Вознюк, м.Володимир-Волинський
Коментарі