Ористлава Сидорчук: «Стимулом життя є моя українська родина, люди, заради яких живу»

Публікації

Устилужанка докторка економічних наук, професорка мріє разом з володимирськими майстринями спекти коровай, який увійде в Книгу рекордів України.

Дорогу осилить той, хто іде

Зірка життя Ористлави Гук  засвітилася 2 березня 1979 року в мальовничому селі Хотячеві. В українській родині справжніх патріотів рідної землі розпочався її життєвий шлях. Батько, Григорій Мартинович, очолював місцевий колгосп «Україна». Хлібороб з дідів-прадідів, він усією душею вболівав за високу врожайність, за належні надої молока. Свого часу з  ініціативи та безпосередньої участі Григорія Гука була створена в колгоспі звіроферма. Мама, Ніна Володимирівна, працювала економістом. Пізніше пані Ористлава скаже, що саме мама вплинула на вибір професії і започаткувала династію економістів. Та головне – батьки навчили дітей любити рідну землю, жити заради свого народу, працювати і творити для людей.
Навчалася Ористлава в Устилузькій школі. Із всіх предметів особливо цікавою була фізика, яку викладала нині покійна Лариса Володимирівна Боритюк, яка  навчила дівчинку вибирати в житті головне, необхідне, боротися з емоціями. Життєвим кредо самої Лариси Володимирівни були слова: «Дорогу осилить той, хто іде». Саме підхід до навчання, життєва позиція вчительки стали стимулом для Ористлави. І вона пішла нелегким, але звитяжним шляхом, який осилила, тому що впевнено рухалася вперед. Львівський державний аграрний університет, де здобула професію економіста-менеджера організацій, аспірантура Львівського регіонального інституту, докторантура цього ж навчального закладу, захист кандидатської, а пізніше – докторської дисертації і нарешті трудова діяльність у Львівському регіональному інституті – ось віхи успіху і досягнень Ористлави Гук, а нині – Сидорчук. І цим вона передусім завдячує тим, хто впевнено вів її стежиною життя - батькам та учителям, а також рідній землі.
Саме любов до рідної землі і привела Ористлаву Сидорчук у 2011 році до ВГО «Союз українок». Першою, хто покликав за собою Ористлаву, була мама, яка є очільницею устилузького осередку організації. Велична історія «Союзу жінок», створеного ще в 1917 році, вразила пані Ористлаву. Вона зрозуміла, що не може стояти осторонь моральної боротьби за щасливе майбутнє і сьогоднішнє гідне життя української жінки. Брала участь у  різноманітних заходах союзянок, націлених на відродження історичних традицій українського народу. Найбільше запам’яталося відновлення оздоблення козацької церкви на острові Хортиця. Львівські майстри вивчили давні традиції виготовлення церковних хоругв і доклали всіх зусиль, аби відтворити хоругви у стилі козацького бароко. Гостей вітали козаки. Зворушливою була зустріч із мешканкою зі сходу, яка виявилась уродженкою Волині. «Тепер потрібно мати  неабияку сміливість, щоб на сході України бути патріоткою», - промовила крізь  сльози жінка. 

«Особисто долучуся до випікання короваю, що за формою буде як карта України»

Ористлава Сидорчук постійно приїжджає до Володимира-Волинського на фестиваль «Українське коровай-сузір’я». Це одне з її улюблених свят. Учасником дійства неодноразово був народний ансамбль «Полуничка», в якому 10 років танцював і син пані Ористлави Максим. Союзянка зізнається, що любов до випічки у неї спадкова. І бабуся, і матуся випікали дивовижні короваї. Цьогоріч пані Ористлава вирішила й сама долучитися до створення чергового шедевру з тіста. Але виношує жінка й чудову мрію.
- Я хочу в найближчому майбутньому створити такий коровай, який би увійшов у Книгу рекордів України. Пропоную всім володимирським майстриням-коровайницям об’єднатися над створенням такого величного короваю. Я особисто долучусь. Уявляю коровай у вигляді карти України. Приймаються й інші пропозиції та ідеї, - заохочує пані Ористлава.
А ще наша землячка готує сюрприз на фестиваль. До нас завітає відома львівська майстриня етнічного одягу пані Тетяна Знак, яка привезе свою колекцію. Поки володимирські матусі розглядатимуть унікальні колекції національного та етнічного вбрання, для діток буде організований майстер-клас із виготовлення етноторбинок. Діти самі створюватимуть малюнки для екоторб. Отож на фестивалі безсмертної народної творчості розквітатимуть справжні рукотворні дива українців. 

«Українко, будь громадянкою в домі і матір’ю в суспільстві»

Ці слова Мілени Рудницької стали мотивом для Ористлави Сидорчук при прийнятті рішення балотуватися кандидаткою у депутати до Волинської обласної ради. Її запитують: а чому не у Львові? Та пані Ористлава твердо вирішила, що передусім її громадянський обов’язок – подбати про рідних людей, про земляків-волинян, які їй дали путівку в життя.
- Це виклик, який я зробила сама собі, і сама ж прийняла цей виклик, - каже жінка. – Моє рішення підтримали членкині «Союзу українок». Іду на вибори у складі демократичних сил «Європейська солідарність». Моя позиція: сприяти наповненню місцевих бюджетів, залучення інвесторів, інноваційний розвиток територій тощо. Але найбільше мене хвилює становище української жінки. Я вважаю, що жінка повинна мати однакові можливості в сім’ї, як і чоловік. Не тільки жінка має  дбати про те, щоб забрати із садочка дитину, зробити уроки з дітьми, піти на батьківські збори. Це обов’язки обох – чоловіка і дружини. Ось чому збираюся ініціювати обласні програми підтримки жіночого підприємництва. Досить нашим жінкам шукати роботу за кордоном і надовго залишати своїх дітей. Досить і татусям надовго прощатися з родинами. Для цього потрібно залучати інвестиції задля створення робочих місць. Сьогодні популярною стала присутність жінок у  Збройних силах України. Можливо, в цьому є щось протиприродне, але це потреба часу. Жінки покликані захищати своїх дітей, свої домівки. Отже, стимулом мого життя є українська родина, люди, заради яких живу.
Пані Ористлава відвідала ряд європейських країн (Норвегію, Швецію, Польщу, Шотландію), а також Грузію. Особливо сподобалися Скандинавія та Грузія, їхні передові реформи в економіці, освіті та медицині. 
Вихована у дружній родині, Ористлава Григорівна створила і сама дуже хорошу сім’ю. Чоловік Олександр Олександрович – також волинянин,  військовий запасу, займається підприємництвом, в Устилузі створив фермерське господарство. Сімейну династію економістів продовжує син Максим, який здобуває освіту в Київському національному університеті імені Т.Г.Шевченка. Донька Ніколь навчається у третьому класі. Зимової пори сім’я захоплюється лижним спортом, а влітку любить відпочивати на рідних волинських озерах. 
Антоніна Булавіна, м. Устилуг
 

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: