Церковне питання у селі Охнівка вже підіймалося на сторінках нашої газети (№27 від 2 липня). У статті йшлося про те, що не так давно у центрі села виросла церква, що належить до Московського патріархату. А прихильники Київського, мовляв, туляться у будівлі колишнього клубу або взагалі їздять до Володимира-Волинського. Неправильне розуміння ситуації спричинило конфлікти у селі, де одна частина людей не розуміє, що коїться, а інша має твердий намір поборотися за єдину національну церкву.
Тепер в Охнівці не дивина, якщо вчора куми перехиляли разом чарку, а сьогодні сперечаються, в яку церкву хто ходить. Усі поважно погоджуються: «Бог один», але поступове обурення та колективний мозок, що легко провокується емоціями, вирішують: щось тут не так. Особливо «не так» все стало після російської агресії на сході. Активні поборники ситуації, що склалася в Охнівці, бачать вихід у тому, щоб об’єднати громаду в Українську церкву Київського патріархату. Здебільшого таку позицію займає молодь Охнівки, від якої не приховати болісні реалії воєнного сьогодення. Представники старшого покоління хочуть залишити все, як є, не надто розбираючись у мотивах опонентів.
Отець Борис Наумчук (КП) розповідає, що їхню позицію не завжди правильно розуміють. Люди ведуться на провокації, що церкву у них хочуть відібрати ті, хто «тулиться у капличці при старому клубі і заздрить». Насправді ж свідома молодь не хоче молитися за тих, хто вбиває їхніх товаришів. Будівництво церкви почалося ще на зламі століть, гроші на храм збирали всією громадою, було закладено капсулу Київського патріархату. Минули роки, і місцевий багатій взявся добудовувати церкву, однак за умови її належності до Московського патріархату. Люди погодилися. Та часи змінюються, тепер принциповість дорівнює гордості та національній ідентифікації. І де можна поборотися за майбутнє, там не мовчать.
Ініціативна молодь Охнівки провела опитування, чи варто об’єднуватися в єдину церкву КП. Зі 181 голосу лише 19 було проти. Позитивний відгук вирішили закріпити сходом селян, який відбувся у неділю 26 липня. Цікаво, що сюди зійшлися не лише віряни з Охнівки, але й з інших міст і сіл. Небайдужий житель села, активіст Іван Гомза на власній сторінці у Facebook висловив думку щодо того, які гості були на з’їзді: «Прийшовши до церкви, люди побачили, що біля неї стоять буси і легкові автомобілі, якими московська церква звозила своїх прихожан з цілої області для служби в церкві. Жителів Охнівки було 15 людей, решту позганяли з Ковеля, Ратного, Володимира». Отець Борис підтвердив цю інформацію. Після служби приїжджі кинулися з доріканнями на парафіян Київського патріархату. Мовляв, навіщо загарбувати чужий храм. Отця Бориса обурила така некомпетентність «гостей» зборів: «Це як пустити сусіда і слухати, що тобі вдома робити». Проблема виявилася складною, тому в наступну неділю відбудуться чергові збори.
Через конфлікт жителі Охнівки не розкривають свої імена, даючи коментар. Якість їхніх суджень не підлягатиме критиці хоча б через свободу слова в Україні, та висновки із прочитаного може зробити кожен.
Одна із жінок каже: «Як побудували ми ту церкву, то почали запрошувати людей, які надалі ходили в капличку. А вони відмовлялися. Але і в новій церкві чути українську мову. Учора на зборах вони стояли там, як сироти. Гаразд, правиться у нас і російською, але хіба ми тієї мови не розуміємо?»
«Боялися, щоб не було серйозних сутичок щодо церков, тому і приїхали вчора: переконатися, що все нормально», – розповідає про контингент на недільних зборах інший анонім. Усі погоджуються, що до Москви не хочуть, але у нову церкву ходити зручно.
Про свою позицію відкрито заявила жителька села Олена Голотовська. Раніше жінка ходила в церкву МП, а син пані Олени Костянтин, їдучи на війну, брав благословення в отця Петра, який служив у тому храмі до смерті. Однак… «Приїхав мій син з війни, прийшов до церкви. Відчиняє двері – а там моляться за патріарха Кирила. Моя дитина двері зачинила», – розповідає далі Олена Голотовська. Вона шокована тим, що у волинському храмі моляться за здоров’я того, хто благословляє російських солдатів на війну.
Останньою краплею для Костянтина стала сповідь у церкві МП. Молодий чоловік на війні мусив вбивати, щоб вберегти себе і товаришів. Душевні муки вирішив полегшити у храмі, однак молодий недосвідчений священик сказав слова, які Костянтина зачепили до глибини душі: «Ти грішний із грішних». Отець допустив чоловіка до причастя, однак його слова виявилися болючими.
«Охнівка зараз як другий Майдан», – раптом каже Олена Голотовська. Її невістка Алла розповіла, що на недільних зборах її назвали… «бандерівкою». І сміх, і гріх.
Голотовські кажуть, що їхній дід – староста у новій церкві. Нещодавно чоловік прийшов на роботу – а там інший замок на дверях. «Дід все робив для церкви», – стверджує Алла. Чому одного дня у храмі його зустріли настільки непривітно – ніхто не знає, але чоловік покинув роботу.
«Немає різниці, куди ходити», – кажуть люди. Але життя не підтверджує ці слова. Не вистачає нам об’єднаності, яка на такому тонкому рівні, як релігія, життєво необхідна.
Аліна Зай, с.Охнівка, Володимир-Волинський район
Коментарі