Оголосили про запровадження наступного року страхової медицини. Що зміниться?

Звістка про те, що в Україні з наступного року почнеться запровадження страхової медицини, навряд чи когось залишила байдужим. Здається, від порожніх балачок про «безкоштовний сир» та  необхідність кардинальних змін у фінансуванні медицини нарешті переходять до конкретних дій.
Готуючись до написання даного матеріалу, питання страхової медицини ми обговорювали і з колегами у редакції, і з багатьма знайомими. В принципі, таке нововведення підтримують всі, бо втомилися миритися із станом справ, який є зараз. Водночас усі розуміють, що безкоштовна медицина залишилась тільки у Конституції та невеселих спогадах з радянських часів. Насправді хороше і якісне коштує дорого й за нього треба платити. Тільки багатьох хвилює єдине: скільки?  Чи не стане страхова медицина непосильним тягарем для без того скромного сімейного бюджету пересічної української сім’ї.
Сьогодні відповісти на це питання складно, бо попри оголошення, ми не маємо повної картини медичного страхування по-українськи, і, здається, не мають її і в Міністерстві охорони здоров’я. Відомо лише те, що на першому етапі запровадження страхової медицини пересічним громадянам нічого, окрім звичайних податків на доходи, платити не доведеться. Медична допомога першої ланки забезпечуватиметься з державного бюджету.

Що ми знаємо
Анонсував запровадження в Україні медстрахування з наступного року заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк, який дав деякі роз’яснення в газеті  «Урядовий кур’єр»  від 21 жовтня 2016 року.
Отже, за 25 років Незалежності ми мали 21 законопроект, який пропонував упровадження медичного страхування, але жоден з них прийнятий не був. І ось МОЗ запропонував практичний план створення страхової моделі медицини та його поступового розгортання в Україні протягом трьох років. В обмеженому обсязі медстрахування почне діяти з наступного року. Це означає, що страховка пошириться спочатку на  первинну ланку медицини, зміни в якій почнуться 2017 року. Потім вона охопить вторинну й третинну ланки, й так до кінця 2019-го на страхові засади буде переведена вся українська медицина.
Будь-яка страхова модель  складається із трьох елементів: як збирають кошти, хто їх  акумулює і як вони  витрачатимуться. У нас, принаймні поки що, не будуть міняти принцип збирання грошей, не будуть створювати спеціальний фонд – кошти, як і зараз, акумулюватимуть у  держбюджеті. МОЗ зосередився на іншому: як витрачатимуть ці кошти. Передбачається, що гроші з бюджету йтимуть на покриття страхових випадків. У поясненнях йдеться, що буде визначений конкретний обсяг медичних послуг, які держава зможе гарантувати людям. З медичними закладами або приватними лікарями укладатимуться контракти з надання медичної допомоги, за яку платитиме їм держава.
Так Україна отримає страхову модель медицини, в якій замість додаткових внесків будуть просто загальні податки, замість страхового фонду — бюджет, але ці кошти за страховим принципом покривають медичні послуги.
-Починаємо з первинної ланки, бо не залежно від того, що ввійде в гарантований обсяг медичної допомоги, первинна в ньому буде в будь-якому разі і її має забезпечувати держава на 100%, - пояснює заступник міністра.
Уже наступного року кожна родина повинна буде обрати, до якого лікаря первинної ланки (педіатра, терапевта, сімейного) вона ходитиме, й укласти з ним відповідну угоду. Це перший важливий крок. Відтак держава укладає договір з лікарем або з поліклінікою, де він працює, і платить гроші на підставі укладених угод, тобто за кожну людину. Це і є втілення того принципу, коли кошти ходитимуть за пацієнтом.
Наразі невідомо, який саме комплекс послуг гарантуватиме пацієнтам держава на першому етапі страхування, його тільки розробляє Міністерство охорони здоров’я.
І ще один нюанс. Аби запровадити страхову медицину, потрібно внести зміни до бюджетного законодавства та деяких постанов Кабміну, щоб уможливити контрактні стосунки між пацієнтом і лікарем та принципову зміну оплати роботи лікаря.

Чи будуть задіяні приватні страхові компанії
Нещодавно Комітет Верховної Ради з питань соцполітики розглянув  три чергові законопроекти, що пропонують запровадження медстрахування, й вирішив рекомендувати до ухвали за основу №4981. Він передбачає, що збиратимуть та акумулюватимуть страхові внески приватні страхові компанії. Страхові внески за тих, хто працює, платитиме роботодавець, за тих, хто не працює, — місцеві адміністрації. Приватні підприємці та, наприклад, люди творчих професій, платитимуть за страховку самі або матимуть право відмовитися від неї.
Але, схоже, МОЗ скептично ставиться до такої ідеї. За словами Павла Ковтонюка, аргумент на користь законопроекту, який пропонує Мінсоцполітики, — нібито конкуренція.
-Але й ми, й міжнародні експертні інституції впевнені, що конкуренція має бути на рівні постачальників медичної допомоги, тобто лікарень, а не на рівні тих, хто страхує людей. Серед ризиків упровадження приватного медичного страхування — своєрідна негативна селекція, коли приватні страхові компанії обиратимуть собі здорових пацієнтів, і зростання адміністративних витрат у приватних страхових компаніях. Українська держава інституційно не здатна регулювати діяльність приватних страхових компаній, як це роблять Швейцарія чи Нідерланди. Тому це може призвести до того, що велика частина українців просто залишиться не застрахованою, - зазначив Ковтонюк.

Страхова медицина має свої плюси і мінуси
Цікаво було дізнатися думку медика з приводу запровадження страхової медицини. Отже, спілкуємося з головним лікарем Володимир-Волинського ТМО Олександром Клачуком.
-Олександре Георгійовичу, на ваш погляд, чи потрібна Україні страхова медицина?
-Вважаю, що потрібна і необхідна. У всіх розвинутих країнах світу медицина працює за страховим принципом, що дає хороші результати. Хоча й схеми використовуються різні, але суть однакова – забезпечити громадянам гарантований достойний рівень медичного обслуговування.
-Що зміниться із введенням медстрахування у нашому ТМО та українській системі охорони здоров’я в цілому?
-Конкретно відповісти на це запитання можна, якщо знаєш правила гри. Наразі я не маю повної інформації, як виглядатиме українська страхова медицина, а знаю лише те, про що повідомлялося у засобах масової інформації. Тому багато чого можна тільки припускати. Я впевнений, що закладам охорони здоров’я, і зокрема лікарям, працювати буде важче, адже  має існувати якийсь контролюючий орган, який перевірятиме правильність та доцільність використання коштів, бо страхові компанії не зацікавлені виплачувати зайві гроші. Водночас ми матимемо зовсім інші можливості, стане кращим фінансування – від зарплат медикам до обігових коштів для ведення діяльності. А пацієнти будуть точно знати, що гарантуватимуть їм страхові поліси.  Тут важливо зробити перший крок і чітко визначити весь перелік безкоштовних послуг, що фінансуватимуться за бюджетні кошти. Наприклад, хворий має знати, що йому не доведеться платити за операцію на апендицит, що косметологічні операції будуть оплачуватися тільки пацієнтами. А  от трансплантацію органа страховка повністю не покриє, це, скажімо, буде можливо років через 10, коли держава зможе оплачувати такі операції своїм громадянам. Тобто страхова медицина буде розвиватися і вдосконалюватися відповідно до розвитку і можливостей держави на певному етапі.
 -На Вашу думку, чи можна довіряти страхову медицину приватним компаніям?
-Приватна страхова медицина існує уже давно. У нас є пацієнти (це переважно бізнесмени), що мають страхові поліси, і їхня кількість поступово збільшується. Якщо декілька років тому таких людей зустрічалося 1-2 на рік, то зараз ми маємо стільки за тиждень. Спочатку пацієнт оплачує лікування за власний кошт, а потім страхова компанія компенсує йому витрати, відповідно до умов полісу і поданої інформації про випадок лікувальним закладом. Але думаю, що буде краще, якщо страховою медициною  займатиметься  спеціально створена державна компанія, не підвладна МОЗ. А приватна страхова медицина нехай існує паралельно.
-Чи відомо Вам, які саме безкоштовні послуги надаватимуться первинною ланкою?
-Я переглянув три прес-конференції заступника міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка. На одній з них журналіст поставив питання, чи буде  входити у перелік медичних послуг первинної ланки вартість аналізів. Ковтонюк не зміг відповісти, бо цей перелік ще не визначений. Була названа сума – трошки більше 200грн. на рік (середньостатистична третина державної субвенції) на одного пацієнта для надання первинної допомоги, яку медичний заклад отримуватиме з бюджету. Тож вважаю, що з цієї суми має фінансуватися все: зарплата лікарю, комунальні послуги, оренда приміщення і весь комплекс послуг, наданих пацієнту, в тому числі вартість реактивів для проведення аналізів.
 -Після запровадження страхової медицини в повному обсязі (у всіх трьох ланках) сподіваємося, що переваги системи відчують і пацієнти, і медики. А чи можливі ризики?
-Багато залежить від того, який договір буде укладатися між лікувальним закладом і страховою компанією. Якщо це буде жорстка прив’язка до протоколу: обстеження-діагноз-традиційне лікування, то можуть виникати проблеми.  Наприклад, контролюючий орган стане вимагати пояснень у лікаря, чому він після операції призначив пацієнту дорожчий препарат, коли є дешевший, що звичайно застосовується в таких випадках. Якщо ці пояснення здадуться непереконливими, то, скажімо, замість п’яти тисяч пацієнту компенсують тільки три.  Чи інший нюанс – зарплати у конвертах. Офіційно людина отримує 2 тисячі, а фактично 10.  На страхову медицину буде вираховуватися певний процент від офіційної платні. Сума нижча – відповідно поліс за нижчою шкалою. А як виникне проблема зі здоров’ям, то може бути, що лікар скаже, мовляв, за такі гроші ми зможемо тільки вас подивитися, бо більше нічого ваш поліс не покриває. І це проблема. Тож запровадження страхової медицини змусить самих людей вимагати у роботодавців відкритої зарплати.

На першому етапі страхування
За проектом, який підготував Мінфін, бюджет галузі становитиме 59,7 мільярда гривень, тобто трохи більше, ніж передбачено на цей рік. Це приблизно 2,5% ВВП та 7,7% державного бюджету. Ще майже 17 мільярдів, за прогнозом, профінансує місцева влада зі своїх бюджетів.
Вирішувати, скільки саме буде передбачено під первинну ланку, — прерогатива МОЗ. Планується зарезервувати 21% коштів, що МОЗ спрямовує до регіонів, тобто приблизно 10 мільярдів. Потім визначатимуться тарифи, укладатимуться контракти, й заробітна платня лікаря залежатиме від кількості його пацієнтів. Вікно відчинене для всіх: і для державних, і для приватних медичних установ, якщо останні будуть згодні працювати за визначеними тарифами.
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі