Ці слова взяті з поезії Дмитра Фальківського. Пішов цей поет служити москалям, а вони йому сказали, що його творчий багаж на їхній службі непотрібен і від нього потрібно відректися. Дали в руки нагана і зарахували до ЧК і відповідно змусили виконувати завдання: стріляти, розстрілювати, і тим розстріляним не було ліку. Уже потім збагнув, що всі ті жертви мали душу. « Там, де льон мережить сині тіні, чиясь розбита голова вп’ялась очима в небо синє, проклявши людськість і права». Але в тій голові не було очей, їх випив крик, а про людськість годі було говорити. Навіщо говорити про те, чого немає? А правом був наган. І на кінець все зрозумів, але повертатись вже не було куди. Усе було всіяне трупами. Йшли сатанинські роботи. « І прийшов розбитий, і прийшов порожній. А куди? Не знаю… Хіба не все одно. Мрійником родився, здохни подорожнім». Отак і дослужився, вивели і розстріляли. Як він не просив, ні на що не зважали.
Микита Хрущов, якого Сталін представляв як українця, одягався у вишиту сорочку та шаровари. Представлявся задля видовища, танцював гопака. Після вже , коли досягнув керівництва, вбив Степана Бандеру, думав утиснутися в московську історію. Не вписали, посміялися, зробили винним, що не всіх бандерівців вибив і зробив їм амністію. Взяли і викинули його на смітник історії. Микола Гоголь підніс усю красу , велич і багатство української духовної культури. Писав він до матері:» Що то в Петербурзі все малоросійське дуже модне?». Створив їм літературу, яка вийшла на європейський рівень, а потім дійшов висновку, що історія Московії – то є смітник, і щоб вийти із того глухого кута, то має бути Мораль Християнська. Була поезія і людяність, а не тільки лінивство. Треба вернутися до Бога, ім’я якого написати з великої літери, щоб всі зрозуміли і уяснили, що інакше на світі не може бути. За це Віссаріон Белінський і озлобився на Гоголя, і як колишньому другові щиро порадив звернутися до психіатрії, щоб лікуватися від шизофренії, на яку нібито Гоголь хворів. При тому сказав, що Московії Бог не потрібний, бо вони собі і без Бога дадуть раду. По їхньому то немає України, немає українського народу, а держави тим паче. Є тільки Московія, її історія, А Малоросія - це всього лиш невеличкий потічок, який може розчинитися так, ніби його зовсім не було.
Те саме тепер говорить отой маніяк Путін. За його словами немає в Європі п’ятдесяти - мільйонного народу, немає його мови, звичаїв, традицій, культури. Нічого немає. Є тільки Московія, яка проводить в Україні спец операцію. Медведчук накрав в Україні майна, та й ще просив смертної кари для Василя Стуса, хоч був його адвокатом. Дружив з Путіним, навіть намірявся здати Україну. Думав, що Путін це все йому зарахує. Зловили, але дали можливість звернутися до Путіна, аби його виміняли. Отож, якщо ви служите не Україні, то подумайте, кому ви служите. Якщо вірите у московського бога, то знайте, що там немає Бога. Там є сатанізм, який роззявив свого сатанинського писка не тільки на Україну, а й на Європу.
Дмитро Себій, с. Верба Оваднівська ОТГ.
Коментарі