Рішення про знищення обеліска Слави приймають ті, у виконавчому комітеті та міській раді депутати, які поховалися від війни з російськими загарбниками.
Хто з вас воював, захищав чи захищає нашу Україну??? Тому і не має слів подяки нинішнім Героям, не має за 2 роки та карти палаючої Батьківщини ця міська рада і РВА.
До сліз гірко, боляче, що намагаються знищити історію України, міста, насміятись над пам'яттю мільйонів полеглих в Другій світовій війні.
Я син фронтовика, червоноармійця Василя Вітовщика, який 22.06.1941 р. зустрів фашистську навалу під Одесою. Коли їх піхотна рота (100 чоловік) пішла за своїм політруком роти в штикову атаку, щоб зупинити ту навалу загарбників за лічені хвилини захлинулась кров'ю і відійшла у свої окопи. Молодий командир роти зібрав залишки, всіх хто міг сам іти й знову пішли в атаку - залишились кілька живих зі 100. А вороги не дали забрати ні мертвих, ні поранених, які так і залишились під пекучим сонцем помирати. Таких прикладів мільйони. А скільки геройства, самопожертви зробили та роблять щоденно захисники України!!!
Правильно відмічають ветерани праці Володимир Гендис та Микола Селецький, що буде з пам'яттю про тих, хто зараз загинув, гине через 10-20 років, якщо суспільство піде далі на самознищення???
По цьому болючому питанні я виступав на сторінках газети "Слово правди" декілька разів з категоричним НІ. Нічна руйнація плит обеліска - це злочин проплаченої поліції. Ловити, карати та вийти на замовника. Пане Тарасе Киба - ви більша загроза для жителів міста ніж Обеліск Солдатської Слави, який ви назвали похиленим.
Цей обеліск не совєтський, це так підло і злочинно виродки, прислуги та хамелеони, не ідоли Леніну, Сталіну, а Обеліск СЛАВИ СОЛДАТУ загиблому чи покаліченому за нашу землю за Україну і встановлений за гроші громадян міста і району. Так, запитайте відкрито, публічно на референдумі про це!!!
В 1991 році на 9 травня, я депутат районної ради, гвардії майор зібрав ветеранів Афганістану з 51 мед, підхопили вертолітники з Жовтневого, солдати та сержанти УБД запас і я, провів по площі Героїв окрему коробку (понад 200 чоловік) віддаючи честь, повагу, вдячність солдатам Другої світової війни. Той сонячний день, коли нас сотні жителів міста, від самих маленьких дітей до сивочолих ветеранів засипали квітами.
Діти, які були на площі в 1991, ви в розквіті сил скажіть своє - НІ, переписуванню історії.
Командування гарнізону і керівництво міста, району, м'яко кажучи, було нас в захваті за мою ідею - ветерани Афганістану окремо, гордо самостійно вклоняться загиблим і живим ветеранам Другої світової війни. Гордо та окремо!
З різних причин, я зумів відновити цей Символ нашої вдячності полеглим тільки через 10 років, коли став головою нашої Української спілки ветеранів Афганістану. У 2001 році нашу колону повів полковник Василь Сокол. Ми ветерани Афганської війни, ще багато років вшановували День Пам'яті або Перемоги, і завжди направляючим йшов наш В. Сокол.
Пане Ігор Гузь, заберіть свою заяву про знищення символу солдатської Слави!
Пане Ігор Пальонка, за 2 роки на 4 звернення ви не дали відповіді, скільки держслужбовців пішли захищати Україну?!