Місто Володимир – одне з найдавніших і найгарніших міст України. Літописна історія нашого міста налічує понад тисячу років, воно пов'язане із багатьма історичними особистостями та подіями.
Володимир був збудований як фортеця київським князем Володимиром Святославовичем, перша письмова згадка про місто записана в 988 році у літописі «Повість минулих літ». Хоча територія Володимирщини була заселена людьми з найдавніших часів, тобто люди жили тут і до приходу князя Володимира.
За увесь час роботи науковим співробітником, а саме понад 20 років, я провів чимало екскурсій для різних людей, з різних куточків України та з-за кордону. Кожен з них гарно відгукувався про місто Володимир над річкою Лугою.
Пригадую екскурсію, яку я проводив для Євгена Марчука – колишнього голови СБУ, експрем'єр-міністра України. Не зважаючи на високу посаду, цей чоловік дуже полюбляв спілкування з людьми, любив пізнавати історію. До Володимира він прибув разом з дружиною Ларисою Івшиною, редакторкою всеукраїнської газети «День». Подружжя започаткувало проект «Україна інкогніта» («Україна невідома»), спрямований на вивчення і дослідження маловідомих сторінок з історії різних міст і сіл України, тож Володимир з його багатовіковою історією зацікавив цих поважних людей. Вони прибули на запрошення тодішнього мера міста Петра Саганюка. Євген Марчук увімкнув відеокамеру й уважно слухав і записував мою розповідь. Ми побували в Успенському соборі та Василівській церкві (на фото спілкування з отцем Тарасом), інших церквах нашого міста — усюди високі гості захоплювалися давньою історією княжого Володимира.
Якогось року приїздив до Володимира письменник Андрій Кокотюха – автор книг «Повстанська трилогія» та книги «Про Червоного», присвячених історії УПА та багатьох інших книг. Перебуваючи на екскурсії, він шукав локацію для знімання фільму за мотивами своєї книги «Червоний». Пан Кокотюха з великою цікавістю вивчав історію нашого міста,
Добрі спогади залишилися про відомого письменника Василя Шкляра, який кілька років тому відвідав наше місто Володимир.
Цей відомий письменник, лауреат Шевченківської премії, автор творів «Чорний ворон» і «Залишенець» і багатьох романів і повістей, який так добре і вміло володіє словом, при зустрічі був маломовним, але уважно слухав розповідь екскурсовода.
Коли ж прибула до Володимира делегація з Євросоюзу, то іноземці із захопленням слухали розповідь, розглядали ікони в Успенському соборі, а перекладачі влучно витлумачували почуту інформацію.
Одного разу приїхала екскурсія з Німеччини, іноземці захотіли побувати в музеї Ігоря Стравінського в Устилузі, бо композитор Стравінський дуже шанований на Заході. Ми організували цю екскурсію, по дорозі заїхали на озеро Лісне, скуштували картопляного пюре і баварських ковбасок. Гостям дуже сподобалося наше озеро.
Пригадується, як прибула до Володимира делегація науковців-музейників, які вивчають волинський іконопис. Вони оглянули збірку сакрального мистецтва музею. Серед учених була професорка Евеліна Смірнова, яка багато побачила у своєму житті, але коли ми підійшли до Успенського собору, то жінка із захопленням вигукнула: «Так ось він який, Успенський собор!». Для володимирчан – це звичайна церква, а для гостей – пам'ятка, що захоплює.
Закарбувалося мені в пам'яті, як на екскурсії був єврейський рабин. Ми зайшли до Успенського собору, а він попросив дозволу заспівати. Дозвіл отримав. І залунав могутній голос під склепінням старовинного українського храму. «Що Ви співаєте?» , - запитав я у чоловіка. Він відповів: «Я співаю «Отче наш» єврейською мовою».
Колись до нас прибув чоловік з дружиною з Ізраїля. Вони не знали української, тому мені довелося згадувати англійські слова. Але ми порозумілися. Виявляється, що у час II Світової війни у Володимирі, у в'язниці за валами загинув його батько. Власне той пан знав нашою мовою лише одне слово -«тюрма». « Дякую, що Ви присвятили цей день пам'яті мого батька», - сказав мені чоловік.
І знову виринають у пам'яті зворушливі історії. Ми йдемо поблизу Успенського собору разом із чоловіком та дружиною, які приїхали з Києва. Той чоловік у дитинстві жив поблизу собору, пригадав як катався на санчатах. « Я візьму грудочку землі з Соборної вулиці», - сказав він.У мене самого навернулися на очі сльози. Як і тоді, коли дідусь з Бразилії привіз онучок до Володимира, щоб показати Миколаївську вулицю, на якій він жив у дитинстві. А як захоплено слухала історію жіночка із Нової Зеландії, яка відвідала Володимир, бо тут живуть її рідні.
Багато спогадів виринають у моїй пам'яті за ці 21 рік праці. Якось до Володимира, до музею приїхав світлої пам'яті Герой України Борис Возницький – директор Львівської картинної галереї. Він образно сказав, що «Володимир – це другий Єрусалим», тобто, що у нашому місті є старовинні, намолені церкви.
Ще у 2008 році наше місто відвідав письменник Євген Білоусов з міста Феодосії, з Криму. Він – лауреат премії Андерсена, премії імені Лесі Українки. Також автор багатьох книжок для дітей, учасник товариства «Просвіта». Євген Васильович прибув до Володимира, щоб зібрати інформацію для написання книги про Агатангела Кримського – ученого-мовознавця, який знав 60 мов і народився у Володимирі. Цей відомий письменник побував в історичному музеї імені Омеляна Дверницького, провідна наукова співробітниця Олена Черенюк надала йому для огляду меморіальні речі академіка Кримського, котрі передав до музею названий син ученого – Микола. Пану Білоусову сподобалося наше місто. Він лише зробив пропозицію, щоб у міста був якийсь кулінарний символ, як, скажімо, київський торт у Києві. Час від часу музей відвідує уродженка нашого міста, відома журналістка і викладачка Київського університету Майя Нагорняк
Багато століть на правому березі річки Луги живе місто Володимир. Його чудові пам'ятки – величавий Успенський собор, тендітна Василівська церква, витончені вежі костелу Якима і Ганни чи стрімкий шпиль кірхи приваблюють туристів і шанувальників історії з різних куточків світу. Духовно збагатиться й той, хто відвідає Володимирський історичний музей імені Омеляна Дверницького – унікальну скарбницю старожитностей - найдавнішу у Волинській області й один з найдавніших музеїв України.
От лише б було в Україні мирне небо…
Місто Володимир чекає усіх, хто закоханий в історію, бо тут «кожна людина стає сама собою» - так сказав колись видатний уродженець міста Володимира, історик і археолог, етнограф і архівіст Олександр Цинкаловський.
Тож завітайте до княжої столиці, щоб відчути дух століть!
Богдан Янович, науковий співробітник Володимирського історичного музею імені О.Дверницького.
Коментарі