“Не журися, Україно, Панно синьоока, Твоя доля, як той сокіл - Ще злетить високо”

Очевидним є те, що війна стала надприрордньою силою, яка об`єднала українців в один міцний кулак. Кожен українець, який прагне побачити кінець орків-загарбників усім своїм єством, думками і вчинками робить усе для перемоги. Інформаційні повідомлення рясніють фактами жертовності українців на потреби української армії. Крім цього, кожна справа, метою якої є допомога війську, має патріотичний і глибокий духовний зміст.Світ подивований єдності і стійкості українців.
Надзвичайним проєктом українського символізму і патріотизму виялось виготовлення геральдичної карти України вишивкою бісером. У нашому виданні уже згадували про долучення володимрських активістів до цього проєкту, але то тільки був початок - зголошення до всеукраїнського руху вишивальників  і придбаня полотна карти.
А починалося все з ідеї родини Стечкевичів із Львова: Олега і Лесі. Під торговою маркою “БС “Солес”, власниками якої вони є, було випущено шляхом друку на тканині 25 полотнищ з зображенням території України. Саме у єдності усіх регіонів нашої Неньки “бачать” вони  шлях до перемоги України в цій війні. Рука в руку, разом,  в маленьких містечках і містах, вишивальниці, об`єднавшись у гурти, дуже часто при “Просвітах”, залучаючи навіть тих, хто ніколи не тримав голки в руках, переселенців, російськомовних,  розпочали  вишивати полотнища карти України. Розмір її чималенький 180  на 120 см. На полотнищі крім географічних меж усіх областей, на кожній області розміщено її герб. Біля обрисів територій  розміщено  слова назви проєкту, узяті з твору Тараса Шевченка «Не журися, Україно, панно синьоока! Твоя воля, як той сокіл, літає високо…», слова “УКРАЇНА” і герб “Тризуб”.
Натхненниками було створено відповідний інтернет-ресурс, де можна було зареєструватися і подати заявку на участь у проєкті. З Волинської області найшвидше була подана заявка з нашого міста підприємицею, власницею магазину “Скриня рукодільна” і ательє “Мережка”, Тетяною Пагубою. Тетяна Юрїівна надзвичайно вміло   вишиває бісером, а тому і долучилася до втілення такої ідеї на Волині. Її залюбки підтримав осередок Союзу українок, члени якого не тільки взялися вишивати чималеньке полотнище, а і суттєво профінансували придбання витратних матеріалів для вишивання.
За словами заступниці голови Союзу Українок Віри Чайковської-Тарликової, яка особисто підтримала цей проєкт, охочих до вишивання карти України чимало. Але особливість роботи змушує обмежитися кількістю людей. Карта - це одне цілісне полотно і вишивати одночасно великій кількості людей - не дуже зручно. Регулярно приходить більше десяти вишивальниць. Нікому ніхто не забороняє зробити хоч кілька стібків - кажуть “зі світу по нитці - вийде килим”. Дуже важливо в моменти людських випробовувань бути разом. Чи не найкращий засіб, який дає таке відчуття, як спільна праця на благо свого народу. Після закінчення, попередньо планується  виставити на огляд роботу в публічному місці міста, а потім активісти спробують продати на благодійному аукціоні. Виручені кошти передадуть  на потреби ЗСУ - так прекрасне перетворюватимуть  на перемогу у війні.
В багатьох містах, де уже вишивається карта (а такі карти за задумом мають вишится в усіх областях і в Криму) робота знаходиться на різних етапах.Дуже знаковим є факт, що за області, які зараз потерпають від обстрілів, взялися  вишивати  бажаючі з інших областей: громадськість Полтавської області  вишивають для Сумщини, Білоцерківщини- для Донецької області,Чернівці - для Миколаєва, Фастів - для Криму.Детальну про це розповідається на одноіменному з проєктом інтернетсайті.
В цілому усі вишивальні роботи маються закінчитися до Дня Незалежності і  вишиті роботи мають бути представлені обраними амбасадорами(послами) доброї волі для публічного огляду.
Олег Стечкевич зазаначив, що запит суспільства на такий вид громадянської активності дуже високий. Але слід стримуватися від привнесення у таку патріотичну справу якоїсь комерційної мети. Українці мають гордитися своєю країною і всім символічними речами, які є віддзеркаллям державності і  свободи. Для того,щоб усім учасникам залишилася пам`ять про проєкт “Не журися, Україно”, планується випустити для вишивання розміром  альбомного  аркуша окремо герби кожної області.
В підсумку акції кожен регіон самостійно визначатиме подальшу долю вишивки. Але  усі переконані, що колективна робота, яка має глибокий духовний зміст, послужить намірам і бажанням жити в самостійній вільній Україні.
Антоніна Булавіна