Подружній союз лікаря і вчительки прийнято вважати класичною сімейною парою інтелігентів на селі. Сім’я Радчуків з Овадного не є винятком у цьому плані.
Валерій та Ірина одружилися чверть століття тому. Нещодавно вони відзначили свій срібний ювілей. Ми пам’ятаємо складнощі та безгрошів’я непростих дев’яностих років минулого століття. Ірина Олексіївна вже працювала у школі вчителем початкових класів, заочно навчалася в інституті. Вищу освіту здобула, перебуваючи в декретній відпустці. А от її чоловік був ще студентом-третьокурсником медичного вузу. Тому жінка стала єдиною годувальницею в сім’ї. Мабуть, тоді виникла думка, що неабиякою матеріальною допомогою буде утримування домашніх тварин.
-Бо ж треба було щось покласти у торбу, - зізнається Ірина Олексіївна. – Бувало так, що і я їхала на сесію, і Валерій на навчання. Тому виручала господарка.
Нині Валерій Михайлович, лікар-травматолог, завідувач відділення Володимир-Волинського ТМО, користується повагою та авторитетом серед колег і особливо серед односельців. Нерідко до нього по допомогу звертаються оваднівці та мешканці навколишніх сіл. Його дружина Ірина Олексіївна неодноразово висловлювала своє невдоволення частими прийомами травмованих, але Валерій Михайлович із властивою йому стриманістю казав: «Терпи. Ти ж за лікаря заміж вийшла». Тоді Ірина, енергійна та прямолінійна жінка, вирішила допомагати чоловікові на рівні «подати бинт, зеленку чи щось іще». Валерій Радчук не лише талановитий лікар. Він ще й неабиякий господар. Дуже любить тварин та дбає про них. Отже, день у їхній сім’ї розпочинається рано. Вже близько шостої вони на ногах, бо ж поки на роботу, то треба дати лад господарству. А воно в них чималеньке: корова, двоє свиней, декілька десятків кролів, птаство. Ірина Олексіївна, вчитель з 28-річним стажем, можливо, і не дуже хотіла б утримувати тварин, але Валерій Михайлович, як ініціатор такої сфери діяльності, у всьому допомагає, отримує від цього задоволення і, звісно, має якийсь із цього прибуток.
Ірина Олексіївна про своє господарство розповідає як про звичайні речі. А от коли мова зайшла про дітей, то очі її загорілися. А й справді, є чим тішитися і пишатися.
-Наш старший син Роман мав мрію стати військовим, і вона здійснилася, - розповідає пані Ірина. – Він служить у групі швидкого реагування, має звання старшого лейтенанта. Навчався в Донецькому юридичному інституті.
Варто зазначити, що хлопцеві довелося на власні очі побачити жах війни. Він здавав останню сесію, коли обстрілювали Донецький аеропорт. За його словами, було страшно перебувати в аудиторіях і під обстрілами складати іспити.
Молодший син Радчуків Вадим – десятикласник Оваднівської ЗОШ, цікавиться історією, читає багато додаткової літератури і може будь з ким дискутувати про історичні події. Він мріє бути доктором історичних наук. Хлопець минулого навчального року став призером обласної олімпіади з історії, учасником всеукраїнського вишколу «Джура-прикордонник». За свої досягнення Вадим був нагороджений путівкою в табір відпочинку «Буковель». Привіз звідти незабутні враження.
Ось так і живе ця сім’я, сіючи розумне, добре, вічне, поєднуючи буденні справи із благородними намірами допомоги ближнім.
Марія Нагурнік, с. Овадне, Володимир-Волинський район
Коментарі