В останній вагон поїзда під назвою «Блок Петра Порошенка» тепер вскакують усі, хто не спроможний відмовитися від влади. На руку їм і те, що це не та партія, яка особливо дивиться на чистоту політичних біографій перебіжчиків. Тож і не дивно, що БПП, немов поліське болото, позатягував до себе недобитків Партії регіонів, тих людей, чиє місце на смітнику політичної історії.
Хочу нагадати один епізод нашої недалекої історії.
У січні 2014 року, коли на холодну бруківку Грушевського впали перші жертви режиму Януковича, громада прийшла до Володимир-Волинської районної ради і усі члени Партії регіонів каялися за своє перебування в її лавах та запевняли людей, що вони з народом. Здавалося б, усе. До влади колишні члени кривавої партії більше не підуть, бо жодна порядна партія їх до себе не візьме. Але не так сталося, як гадалося: до себе їх взяла партія Президента і цим ще раз довела, що до порядності її керманичам, як у районі, області, так і в Києві, далеко.
За списками БПП до Володимир-Волинської районної ради балотуються такі колишні члени Партії регіонів: Андрій Никитюк – лудинський сільський голова, фермер із Зимного Руслан Кротач, колишній начальник відділу освіти Володимир Пашко, завідувач ФАПу с.Свійчів Петро Захаревич. І веде цих колишніх регіоналів у раду перший номер у списку – голова Володимир-Волинської РДА Наталія Василець.
Чи комфортно цій пані у компанії з людьми, проти яких її тимчасовий роботодавець Порошенко боровся на Майдані? Невже ви забули, що Янукович вбивав власний народ на Майдані, його поплічники на Донбасі проводили референдум за створення псевдореспублік ДНР і ЛНР та причетні до розв’язання війни?
Багато надій покладалося на нову владу, але голова Володимир-Волинської РДА не є тим бульдозером, що розвалить стару кланово-корупційну систему в районі. Потужного керівника, здатного ламати стару систему, з цієї панянки не вийшло, а вийшов звичайний парторг. Складається враження, що ця пані є звичайною ширмою, за якою політичні ділки району роблять свої темні справи.
Пригадую, що коли після місцевих виборів у 2010 році вперше прийшла на сесію райради, була приємно здивована тим, що майже половина депутатського корпусу – жінки. І яким було моє здивування, коли зрозуміла, що деякі пані помаранчеві шарфики замінили на біло-сині регіональні. Це не була якась звичайна суто жіноча данина модному тренду. Це перехід з однієї партії в іншу. Причому кардинально протилежну за поглядами на розвиток країни і на національну ідею.
Такий політичний виборчий кульбіт зробила і колишня регіоналка Людмила Гладчук, яка з’явилася у списках районної «Батьківщини». Схоже, що очільник білосердечних Андрій Оніщук остаточно втратив залишки честі й не гребує брати у список людей із заплямованим минулим.
Але маємо називати речі своїми іменами. Влучно про таких сказала у романі «Польові дослідження з українського сексу» Оксана Забужко – «бідолашна сексуальна жертва національної ідеї». Як бачите, таких «жертв» чимало.
Страшно думати про одне: що ми робитимемо, коли всі незамінні кандидати в депутати, які мусять працювати за будь-якого режиму, не дай, Боже, спочинуть? Хто тоді протиратиме штани на сесіях, прогулюватиме їх, роками не подаватиме голосу, хто отримає подяки та грамоти?
Висновок. Політики – не з іншої планети. Кожен громадянин несе за них персональну відповідальність. Уважно дивіться, коли голосуєте за відомі імена з посадами та регаліями. Не виключено, що, ставши депутатами, вони вас зрадять. Зрадять район, село, зрадять Україну. Вони маринуються у зраді, живуть у ній і кажуть вам «Добрий день», коли насправді вечір. Продажність та підкилимство – це їхня суть. Ідей для них немає. Вони безідейні, а отже – безплідні. Не плодіть безплідних виборчими бюлетенями.
Оксана Ковтун, Володимир-Волинський район
Коментарі