«Найголовніша цінність в армії – люди, які хочуть звільнити окуповані території», – командир 14-ї бригади

Про ворога, який стоїть навпроти, доньку-військову та готовність українських бійців звільняти окуповані території полковник Сергій Войченко розповів в інтерв’ю Повернись живим.
Командир 14-ї ОМБр про себе розповідає небагато, мовляв, був майже на всіх ділянках, які входили до зони відповідальності колишнього ОТУ «Луганськ»: в Авдіївці, Троїцькому, Торецьку, Станиці Луганській. Командування 14-ю бригадою прийняв у червні 2018р. А у вересні того ж року військові з Волині зайняли 40 гектарів «сірої зони» на Луганщині – північно-західну околицю селища Золоте-5 (хутір Вільний).
- З 21 червня, коли було оголошено про «режим тиші», що змінилося на ділянці, де стоїть ваша бригада?
- Той противник, який перебуває у зоні відповідальності бригади, з 21 червня в цілому підтримував режим перемир’я. Але останнім часом активно застосовує як стрілецьку зброю великого калібру, так і міномети 82-го калібру, а також озброєння бойових машин на напрямку Сокільників, Голубівського, Донецького. Переважно противник за час перемир’я намагається укріпити свої позиції. Ми також не стоїмо на місці – продовжуємо покращувати положення на тактичному рівні, на певних ділянках трохи виходимо на більш вигідні позиції. Відповідно, ми також окопуємося, укріплюємося та готуємося до зими.
- І даєте адекватну відповідь?
- Військовослужбовці нашої частини завжди тримають під контролем ворога та всі його дії. Якщо вогонь противника загрожує життю та здоров’ю наших військовослужбовців, відповідь дається однозначно адекватна! А про війну я вам наведу приклад. Ще у 2016р. на тилових ділянках мене запитали, вкотре я виїжджаю до району виконання завдання. Я відповів, що вшосте. Тоді мене запитали: «А навіщо вам це треба?». Я відповів: «Тому що я – військовий. Тому що моя професія передбачає захист Батьківщини».
- Ви починали військову кар’єру з посади командира взводу ще у 1996р., а в 2018р. стали командиром бригади. Це – велика відповідальність.
- Дуже! Тому що це не тільки зброя, а насамперед люди, з якими необхідно плідно працювати. Якщо не буде людей, застосування зброї стане неефективним. Головне на цій посаді бути справедливим і взірцем для особового складу. Командир військової частини постійно має працювати з особовим складом, зокрема, й на передовій. Вирішувати проблемні питання, які виникають у військовослужбовців, питання інженерного обладнання, ведення бойових дій. Тому кожен день я виїжджаю на передній край і працюю там.
- Що змінили у бригаді за цей рік?
- Головне, що вдалося, – зберегти керівництво бригади, офіцерів, які мають досвід участі у бойових діях ще з 2014 року. Це старші товариші, які можуть передавати досвід молодим офіцерам. Нове покоління ми виховуємо, навчаємо на відповідних напрямках. Цього року до нас прийшло близько 20 молодих офіцерів віком від 20 до 25 років. Це хлопці і дівчата, які закінчили вищі військові навчальні заклади. Настрій у них бадьорий, вони відповідають своїм посадам і готові працювати на своєму напрямку. Я ними задоволений. Більше того, найближчим часом деякі з них обіймуть вищі посади.
Тож, військова частина перебуває на високому рівні бойової готовності і спроможна давати відсіч агресорові.
- Що було найскладнішим?
- Завжди дуже тяжко втрачати особовий склад. Під час минулої ротації військова частина була на попаснянському напрямку, траса Золоте–Первомайськ. Там було багато бойових зіткнень із противником. Також минулого року військовослужбовці виходили в «сіру зону» і займали хутір Вільний на Луганщині. На цьому напрямку вони перебували у безпосередній близькості до противника – на відстані близько 100 метрів – постійно були у вогневій напрузі, у вогневому контакті. Я – батько, тому передусім завжди думаю про батьків, чиї діти загинули.
- Ваші діти вже достатньо дорослі, щоб вирішити, чи пов’язувати своє життя з армією?
- Моя донька – вже військовослужбовець, молодший лейтенант, проходить службу в ЗСУ. Вона закінчила військову кафедру, сама вирішила проходити службу, і їй дуже подобається. За спеціальністю вона офіцер-психолог. Звісно, радиться зі мною щодо своєї роботи. А сину 17 років, він закінчує навчання в школі й обиратиме своє майбутнє самостійно.
- З боку ворога в мережі періодично з’являються вкиди про українську армію загалом і вашу бригаду зокрема.
- Ну як можна реагувати на маячню? Та ніяк. Противник слабший морально. Тому що він частково укомплектований військовослужбовцями з РФ, які беруть участь у війні тільки через гроші А частина місцевого населення серед формувань противника бачить обстановку на непідконтрольних Україні територіях, ставлення так званої «влади» і Росії до них і, відповідно, не задоволені ситуацією, що склалася. А от у нас є сили, моральний дух, натхнення і найголовніше – люди, які хочуть звільнити окуповані противником території та відновити державний кордон.
- Про що ви мрієте?
- Про мирне життя і чисте небо над головою. І щоб ніхто нам не заважав розбудовувати свою державу.
За матеріалами прес-служби 14-ї ОМБр

Розділ новин: 

Коментарі