Кожен, хто відвідує храм, у залежності від того, як часто це відбувається, має нагоду куштувати невеличкі округлі хлібчики. Служителі церкви їх роздають в кінці служби тим вірянам, які подавали записки з іменами рідних, знайомих для складення спільної молитви усіх присутніх в церкві за здоров’я чи за упокій. Також накраяні маленькі скибочки цих хлібчиків отримують ті, хто приймав причастя. У деяких храмах такі хлібчики роздають маленьким діткам.
Називаються ці маленькі хлібини просфора. У перекладі з грецької мови це означає «приношення», «пожертва». Для того, аби ми добре знали, що споживаємо після молитви (або в чому беремо участь), послужить сьогоднішня публікація.
Хлібна жертва – як заміна обряду цілопалення
Велика кількість історичних джерел, а особливо Старий Заповіт, свідчать про те, що давно люди, звертаючись до Бога зі своїми молитвами, супроводжували їх обрядами принесення жертв, які спалювалися на вогнищах. Із народженням Ісуса на Землі, завдяки його науці, обряд принесення жертв кардинально змінився, і головним у жертвоприношенні став хліб. Не зовсім це був хліб у розумінні сьогоднішнього змісту, це швидше був хлібний виріб, який замішувався з будь-якого борошна на воді з дрібкою солі і випікався у печі. Цей хліб Ісус розламав і дав своїм учням-апостолам під час Таємної вечері. Саме з цього історичного моменту й розпочалась довга історія церковних хлібчиків. На продовження започаткованої Христом традиції у храмах, на зібраннях були принесені вірянами спечені вдома хліби. Їх ставили на час молитви в храмах, молилися, а потім у спільній трапезі проводили преломлення принесених хлібів і споживали їх.
Згодом церковні ієрархи змінили суть просфори. Її почали випікати у храмах самі священнослужителі або ж наближені до них віряни. Під час головної частини Богослужіння із просфор вирізали невеликі частинки, які називалися агнцями, а те, що лишалося, називали антидор. Хліб-агнець змішували з червоним вином і освячували під час Євхаристії приготовану суміш як символ Христового тіла і крові. Саме цю суміш і давали віруючим під час причастя. Антидор після служби роздавали віруючим у церкві. Споживання агнця, антидору вважалося співучастю кожного віруючого в таїнствах церкви.
Сьогодні такий хліб випікається невеликим розміром і складається з двох частин.На верхній частині ставляться відтиски зображень, що символізують певну частину обрядів, також образи Христа і Божої Матері, і ця верхня частина символізує небеса, а нижня - Землю.
П’ять просфор – п’ять хлібів, що наситять увесь народ
Для певності в розумінні значення просфори в нашому повсякденному житті, ми звернулися до голови інформаційного відділу Володимир-Волинської єпархії Православної церкви України протоієрея отця Василія.
- Людському життю неабияку енергію при споживанні дає усілякий хліб. До будь-якого слід ставитися з бережливістю, а до церковних хлібів, що називаються артос і просфора, які освячені і використовуються при здійсненні таїнств, – із відповідною пошаною та дотриманням правил споживання.
Якщо артос освячується раз на рік, то просфора завжди є невід’ємною частиною будь-якої Божественної літургії, під час якої здійснюється одне з церковних таїнств – свята Євхаристія. Саме під час її проведення вважається, що разом з усіма у храмі в цей час присутній Ісус. Під час Євхаристії в таїнстві використовується п’ять хлібів як прообраз тих, якими Спаситель нагодував після проповіді тисячі нужденних людей. Ці хлібини називають просфорами, і кожна із п’яти має свою назву та призначення. Із першої – агничної, на якій стоїть печатка Христа, вирізають копієм агнця, із другої – богородичної, з печаткою Богоматері, витинається трикутної форми частинка, із третьої – дев’ятичинної, витинається 9 частинок в ім’я Небесної церкви. Також із четвертої просфори – земної церкви, витинаються по дві частинки, і з п’ятої, заупокійної, – по одній. Усі вирізані частинки викладаються на спеціальне блюдо – дискос, а потім після прохання до Бога «омити всі гріхи згаданих при молитві Чесною кров’ю Христа твого» зсипаються до чаші з кров’ю Христа. Вважається всіма віруючими, що саме в цей момент частинки просфори і вино перетворюються на кров і плоть Христа. Просфори, із яких вирізали частинки, називаються антидором, і їх роздають у храмі парафіянам. У кожному храмі по-різному відбирають ці частинки від цілих просфор, тож не слід дивуватися, коли по закінченні служби ви отримали просфору з відсутньою маленькою частинкою. Ця частинка потрапила в чашу і омилася кров’ю Христа.
Бачимо надзвичайну значимість просфор. Коли отримуємо цей освячений дар у руки, слід пам’ятати про чисті помисли і добрий дух. Споживати просфору чи навіть її крихти слід натщесерце, перед цим осінивши себе хресним знаменням. Добре при цьому навіть прочитати молитву «Отче наш». Як правило, після споживання просфори роблять кілька ковтків освяченої води.
Віряни, які не можуть відвідати на тижні храм, можуть просфору для споживання покраяти на дрібні шматочки і споживати щодня, при цьому не забуваючи про молитву і добрі помисли. Якщо з якихось причин цей святий хлібчик змарнувався (вкрився пліснявою), його слід або повернути в церкву, або ж поховати у землі, яка не оскверняється, або ж розпустити у воді річки чи іншої водойми. Якщо ж просфора затверділа, то її можна розмочити у свяченій воді і також спожити, як і свіжу.
Просфори для духовних потреб печуться на землі добрими людьми
Дивовижною є історія існування просфори в церковному обряді, дуже часто змінювана, доповнювана, але абсолютно незмінний рецепт складників маленького святого хлібчика. Що давні літописні джерела, що майже всі доступні джерела глобальної інтернет-мережі розповідають про те, що виготовляють просфору, як і артос, із прісного тіста. Але з огляду на те, що у храмах, особливо на свята, завжди людно, то й потреба в просфорах чимала. Хто ж їх сотворяє, хто вкладає в ці маленькі хлібчики свою майстерність і душу?
У різних храмах по-різному налагоджують постачання просфор: із давніх-давен і по сьогодні їх випікали при монастирях монахи і священнослужителі, також їх виготовленням займалися люди, наближені до священників. Люб’язно погодилася нам дещо розповісти про випікання просфор дружина священника матінка Тетяна Мельничук.
Вона з дитинства дуже добре пам’ятала про такі малесенькі пасочки біляво-золотавого кольору. Одні були більш тьмяних відтінків, а інші були схожі на гарно випечені пироги. Завжди задумувалася, хто їх пече і від чого залежить вигляд просфори. Але ніколи не думала, що прийде час і доведеться самій стати матінкою-просфорницею.
Завжди день, коли потрібно ставати до роботи з випікання просфори, починає з молитви Господньої до Богородиці, до святих просфорників печерських Никодима та Спиридона і з молитви на початок доброї справи. Звісно, що приступати до роботи слід за умови ідеальної чистоти і порядку в приміщенні, де проходить виготовлення просфор. Складники для цього беруться найкращої якості, особливо борошно – вищого ґатунку. Замішується тісто на освяченій йорданській воді. Обов’язково слід борошно просіяти, щоб тісто вийшло однорідним. До замісу додається незначна кількість солі й опара, або ж дріжджі. Заміс ставиться в тепле місце, щоб тісто зарухалося, а згодом його добре вимішують і викатують, щоб із нього максимально вичавити повітря. Коли тісто готове, спеціальними формами окремо нарізається з викатаного спочатку, а потім розкатаного тіста окремо низ просфори, який символізує землю, і верх, який називають небом. На верхах виставляється, залежно від призначення просфори (а їх є п’ять), печатка. Після того, як низи якийсь час полежали, ще кажуть «відпочили», зволожують верхню частинку і накладають верхи.
У печі просфори знаходяться в межах 15-20 хвилин, до моменту, поки поверхня просфори не позолотиться. Хлібчики після печі викладаються обов’язково на лляні серветки і накриваються для того, щоб відійшли від спеки і стали трохи м’якшими. Був час, коли все повністю доводилося робити вручну. Найважче було місити і викатувати тісто. У передсвяткові дні потрібно було виготовити багато просфор, і відповідно доводилося напрацюватися. Тепер трохи цей процес механізовано за допомогою пристрою.
Але матінка-просфорниця не скаржиться на таку працю. Навпаки, має за честь виготовляти просфори, які важливі для церковної справи і згодом потрапляють до багатьох домівок.
Із кожним святим хлібчиком вона надсилає найщиріші побажання доброго здоров’я усім, хто звертається до Бога і долучається до Таїнства святої Євхаристії, усім, хто споживає благословенний і зцілюючий хлібчик – просфору.
Оксана Дворецька
Коментарі