«Ми лише хочемо зберегти в належному стані свою вулицю»

Публікації

Достеменно невідомо, звідки походить назва села Охнівка. Та, потрапивши сюди, хочеться охнути від неймовірної краси цього села і від проблем, які є тут. Чепурні садки оточують майже кожну оселю. Біля багатьох садиб газони із сучасним дизайном. Центральна вулиця заасфальтована, але ритвини різної глибини майже на кожному кроці. Праворуч від траси вибалок, в якому змішалися густі кущі та високі бур’яни.
-Тут був чудовий ставок, - каже жителька Охнівки Надія Базярук, - але його знищили. Тепер на тому місці ось такі зарослі. Позбавили місцевих людей втіхи. А там же і купалися, і рибалили…
Пройшовши ще кілька кроків, бачимо прямо над дорогою величезну купу сміття. За словами Надії Базярук, цей смітник зробили місцеві «багатії». Мається на увазі сім’я директора ТзОВ «Прогрес» Анатолія Вітрука, ошатна будівля якого стоїть навпроти.
-Бачите, про себе дбають, а до села їм байдуже, - каже пані Надія.
А в самому центрі села дивує красою нова церква. Біля неї майже ідеальний порядок. Храм також зведений при допомозі пана Вітрука, але місцевим християнам довелося прийняти його умову: церква належить до Московського патріархату. Ось так і розділилося село. Прихильники Київського патріархату їздять на молитви до районного центру або ж відвідують далеко не естетичного вигляду прибудову, що притулилася біля напіврозваленого колишнього будинку культури і в якій інколи проводяться відправи. «І навіщо було розділяти людей, адже Господь один для всіх?» - дивуються в селі.
Проте найбільше претензій до Вітруків мають жителі вулиці Зеленої. Тут ґрунтова дорога в такому стані, з глибокими вибоїнами, що в далеку епоху чумаків, напевно, таких не було.
-Ви б приїхали до нас пізньої осені після затяжних дощів або сильних снігопадів взимку, - каже Жанна Ничипор. – В цих ямах стільки води та снігу, що діти не можуть ходити до школи. Звичайно, дорогу не раз ремонтували, той же Вітрук розчищав грейдером, але як тільки почнеться сезон, його трактори знову розбивають вулицю. А є ж об’їзна дорога. Чому ж нею не користуватися?
-А скільки пилу утворюється, коли їдуть трактори! А скільки смороду, коли вивозять гній! – мовить 85-річний Яків Причепа. – Ми з дружиною – старі люди, хворіємо, так до нас часто не може доїхати «Швидка». Дружина зробила зауваження – нарвалася на грубощі. Це що, в нашій державі нас за людей не вважають?
-Я свого часу працювала в місті Млинів Рівненської області, - продовжує розмову Надія Базярук. – Який там у місті порядок! Як там дбають про це і керівники міста, і самі люди! Чому у нас так не може бути? Ми ж лише хочемо зберегти в належному стані нашу вулицю.
Слід сказати, що поряд з претензіями охнівці висловлювали і вдячність Анатолію Миколайовичу за те, що зберіг надбання колишнього колгоспу, забезпечив місцевих людей роботою.
-У тому, що погані у нас дороги, провина державної влади, а не місцевої, - вважає Надія Чуйко. – Без таких, як Анатолій Вітрук, село взагалі б пропало. Так, він збудував нову церкву. А хіба самі селяни за свої мізерні кошти змогли б це зробити? А те, що церква Московського патріархату, не така вже й страшна, як на мене, проблема. Бог щирі молитви всюди чує.
Коментуючи ситуацію в Охнівці, очільник Білинської сільської ради Микола Базилюк зазначив, що вулиця Зелена не раз ремонтувалась, але ґрунтове покриття не витримувало дощів та снігопадів. На капітальний ремонт вулиці в сільській раді відсутні кошти, але товариство «Прогрес» неодноразово надавало безкоштовну допомогу. Нині планується грейдерування всіх вулиць Охнівки, які мають ґрунтове покриття, в тому числі й Зеленої. Прохання до Анатолія Вітрука щодо користування об’їзною дорогою висловлювалося не раз, але адміністративний вплив у цьому питанні застосований бути не може, оскільки людина вправно платить податки за користування дорогою.
На жаль, не вдалося мені не те що зустрітися, а навіть поспілкуватися з паном Вітруком по телефону. Особа, яка відповіла на запропонований мені номер, заперечила його достовірність. Що ж, робити висновки про людину, з якою я особисто не знайома, не маю морального права. Однак в Європі, до якої ми прагнемо, люди пишаються не власними статками, а передусім порядком і добробутом у своїй державі. І про це першими мають дбати заможні люди.
Жителі вулиці Зеленої бажають небагато – всього лише поваги до себе. Якщо в селі є об’їзна дорога, то невже так важко користуватися нею? Охнівка – не приватний маєток, а адміністративна населена одиниця нашої країни. І якщо в цій країні ми не поважаємо одне одного, то як же нас поважатиме світ?
Антоніна Булавіна, с.Охнівка, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі