Село Мар’я-Воля тулиться до зеленого лісу, який завжди був візитною карткою цього населеного пункту. В села славна історія, оспівана в легендах. Одна з них розповідає про княжну Марію, яка добровільно стала бранкою татарського хана, щоб здобути волю своїм односельцям. На честь цієї княжни і назване село. Історичну таємницю ховає під корінням столітніх дубів і лісовий масив Замчище. Кажуть, що в сиву давнину тут, над Лугою, стояв розкішний замок. Село завжди було густонаселеним. Жили тут поряд і українці, і поляки, і євреї. В 1943 році в Марії-Волі фашистські кати знищили понад 20 польських сімей, не пошкодували ні старих, ні дітей. В середині 40-х років 20 століття внаслідок українсько-польського конфлікту в село переселилися численні родини з-за Бугу. Вони і стали основою нової Марії-Волі. Люди зводили будівлі, насаджували сади, вирощували хліб у безмежних полях, гучно співали на весіллях. Були в селі початкова школа, магазин та клуб.
Виникали й хороші перспективи. Недалеко від Мар’ї-Волі серед густого лісу лежить урочище Кошманка, свого часу улюблене місце відпочинку мешканців ближніх сіл. Стало відомо, що німецький супутник саме в районі Кошманки розслідував поклади нафти. Заговорили про те, що скоро розпочнеться її видобуток. Мар’ю-Волю оголосили перспективним селом, надавали плани для забудов.
Та поступово стало затихати життя в Мар’ї-Волі. Спочатку закрили початкову школу, потім припинив діяльність сільський клуб. Молодь покидала рідні гнізда і переїжджала в місто. В оселях залишалися люди похилого віку. Та село ще трималося. Свого часу вдалося налагодити рейс автобуса, який їздив у Мар’ю-Волю. Задля цього збудували зупинку. Та згодом автобус став їздити все рідше. То заважали зимові снігові замети, то весняне бездоріжжя, а то просто водії вважали, що немає потреби гнати автобус зайвих 7 кілометрів задля однієї людини.
Нині в Мар’ї-Волі проживає зовсім мало людей. Багато хат стоять пустками, а деякі вже зникли з лиця землі, нагадуючи про себе лише всихаючими садками. Та все ж життя тут триває. Правда, зв’язок і спілкування мешканців села із жителями сусідніх Чесного Хреста та Сельця зведено до мінімуму через відсутність транспорту. Кому потрібно до міста, долають солідну відстань до Чесного Хреста або ж покладаються на милість односельців, які мають власний транспорт. А власникам транспортних засобів у Мар’ї-Волі теж доводиться несолодко. Автомобілі псуються на жахливій дорозі, на яку перетворилася центральна колись гарно заасфальтована вулиця села. У глибоких ямах тижнями після негоди стоїть вода.
-Дорога в Мар’ї-Волі – це вже наболіла тема, - каже мешканка села Інна Лісовська. – За останні кілька десятиліть дорогу взагалі не робили, і тому маємо те, що маємо. Показовим є звіт, який представив наш сільський голова влітку 2017 року. В ньому очільник сільради повідомив, що в нашому селі він нічого не зробив і що з ним зробити, не знає. Через стан доріг до нашого села не може приїхати навіть швидка допомога, хоча тут живуть і учасники АТО, і пенсіонери, і діти.
Нещодавно в маленькому селі на запрошення місцевих жителів побували журналісти каналу «ISTV». Таким чином населений пункт став відомим на всю Україну через стан дороги. Правда, ставлення до цього факту мешканців і в самій Мар’ї-Волі, і у ближніх селах неоднозначне.
Оскільки вирішення проблеми залишається за місцевою владою, ми попросили коментар у зимнівського сільського голови В’ячеслава Католика.
-Перспективний план розвитку сіл ОТГ передбачає ремонт дороги в селі Мар’я-Воля у 2018 році. Однак зазначу, що пріоритет мають дороги місцевого значення, які також перебувають у непривабливому стані, зокрема дорога в село Селець. Але запланований ремонт дороги в Мар’ї-Волі відбудеться. Докладемо для цього всіх зусиль, - сказав В’ячеслав Артурович.
Та поки що посеред Мар’ї-Волі стоять калюжі, вкриті тонким льодом, який трісне під першим натиском чобота чи колеса, розкривши пащі темних ям. Це гірка дійсність. Надія лише на майбутнє.
Антоніна Булавіна, с. Мар’я-Воля, Володимир-Волинський район
Коментарі