Ця жінка не визнає ніяких хімічних ліків, скептично ставиться до коронавірусу і вже багатьох людей переконала в доцільності свогг способу життя.
Напередодні зустрічі з Надією Іларіонівною Скаржинською нас попередили, що ця 82-літня жінка досить примхлива, буркотлива і ніколи не переймається особою людини, із якою розмовляє. Ріже прямо у вічі те, що думає. І дійсно, перше враження було саме таким. Надія Іларіонівна не дуже хотіла ділитися своїми думками, увесь час вживала «кому воно потрібно», «живу, як знаю». І лише дізнавшись, що перед нею земляки, відважилася на розмову.
-Я народилася у Володимирі-Волинському перед самісінькою війною, хоч майже її не пам’ятаю. Жили ми в районі цукрового заводу, на якому працювали мої батьки. Згодом батьки переїхали до Гнідави, придбали ось цю хату, в якій ми зараз розмовляємо, і вже стали трудитися на Гнідавському підприємстві. Батько рано помер. Ну а я молода була, заміж бігом вискочила, бо ж треба було хазяїна в хату. Народила своєму Федору двох доньок, а воно ж розпилося так, що хай бог милує. Усе, що міг, із хати виносив, - пригадує Надія Іларіонівна. – Свекруха мене не дуже любила, сторону сина прийняла, мовляв, я винна, що він п’є. Побачила я, що толку не буде, зібрала того гаспида речі і вигнала геть. Сама в Луцьку листоношею влаштувалася. Мама моя, Віра Мефодіївна, і доньок доглядала, і господарство. Ми і корівку тримали, бо ж поряд Стир, луги зелені, є де пасти і сіна накосити. Я сама косити навчилася. Уже згодом Людка, моя старша донька, підросла, вступила до Ківерцівського медичного училища. А до мене, як на гріх, хвороба причепилася. Лікарі підозрювали туберкульоз. Я в розпач впала, але якось на базарі стрілася зі знайомою, почали розмовляти, а поряд бабуся домашніми продуктами торгує. Підкликала вона мене до себе і каже: «Я тебе вилікую, ти приїзди до мене». Я й поїхала аж під самі Маневичі. Бабуся та, її Катериною звали, в маленькому селі жила, майже в лісі. Хатина її під соснами стояла. Завела мене вглиб лісу і каже: «Оце тут, Надю, тобі і поліклініка, і лікарня. Кожна травиночка, листочок і ягідка велику лікувальну силу мають». І стала вона мене вчити. Здається, нічого особливого не навчила, а я здоров’я зберегла. І переконалася: люди хворіють, бо від природи відійшли. А ще бабуся Катерина казала: «Настануть часи, коли лікування буде дороговартісним і лікарі заради грошей будуть навіювати людям хвороби». Тепер диву даюся, звідки вона це знала. Відтоді, ледве якусь недугу відчую, до гаю поспішаю, до дерев, до квіточок. Тільки гляну на цю красу – і вже полегшення відчуваю. Вдома трави лікувальні сушу, ягідки, спеції.
-А що б ви порадили нашим читачам? На які трави у наш час слід звернути увагу?
-На всі. Як тільки розтає навесні сніг, відразу вживайте все, що із землі вилазить. Там вся таблиця Менделєєва. Молода кропивка, лопух, подорожник – усе в салати, в рідкі страви добавляйте. А яка цінна кульбаба! Це порятунок від багатьох хвороб. Вона і печінку лікує, і нирки, і шлунок. Ось у мене ціла ділянка календулою засіяна. Вона сама розростається. Це золото, а не рослина. Сійте шпинат, базилік, побільше петрушки та кропу. А яку користь приносять чорнобривці! Ось ми пирій виводимо з городів, а викидати його не можна. Це перший помічник від хвороб крові, виводить зайвий холестерин, покращує обмін речовин. Хіба важко його насушити? А знаєте ви, що таке топінамбур? Ось насадіть його – і картопля вам не потрібна буде. Це перший помічник при цукровому діабеті та судинних захворюваннях. Я зятеві однієї знайомої цією рослиною ноги вилікувала, вже мали відрізати, а топінамбур так зробив, що хоч з палицею, а вже років 10 ходить. Раджу також насіяти черемші. Це джерело вітамінів, які так необхідні ранньою весною. Споживайте розмарин, гарбуз, а особливо імбир. Він дуже добре чистить судини і розріджує кров.
-Але ж є і протипоказання. Той же самий імбир не можна вживати, якщо хворий шлунок.
-Для початку потрібно розібратися, чому цей шлунок хворий. Ніщо так не вражає шлунок, як нервові стреси. Навіть серце так від них не потерпає, як шлунок. Вживайте сік столітника, каланхое, їжте більше каш, уникайте смаженого. Відмовтесь від консервації. Усе соліть, заквашуйте, сушіть. Не купуйте магазинної горілки, краще якісний самогон, а вино робіть самі на ягодах і фруктах, заливайте власним соком – і хай бродять. І корисно, і настрій підіймає. Не забувайте і про дерева. Важко на душі – підійдіть до тополі, обійміть її і все розкажіть. Вона весь негатив забере. Берізка і клен настрій піднімуть, а верба вас, як матінка, незримим теплом обгорне. До речі, її кора – найкращі ліки при гарячці, а також листочки смородини, малини, ліщини. Частіше до річки ходіть, де лепехи багато, дихайте її запахом. Це корисно для легенів.
-У наш час хворобою віку вважаються проблеми із хребтом.
-Хребет – це основа людського тіла. Його хвороби пов’язані передусім з малорухомістю сучасного суспільства. А хребту необхідний рух. Тому слід більше ходити, і не просто йти з базару чи з роботи і сунути важкі сумки, а пройтися 2-3 кілометри за день. Я, наприклад, навчилася провисати. Шукаю міцну гілку, вчіплююся за неї руками, витягую ноги і хвилин 5 провисаю. Якщо так будете робити, полегшення відчуєте за декілька разів. Привчіться обливатися холодною водою. І взагалі уникайте сильного тепла. Ще раджу вживати оман. Він найкраще виводить солі. Можна зробити мазь, зварити пригорщу сухого оману в 300 грамах свинячого чи козячого смальцю. Хай покипить хвилин 15, і змащуйте коліна, плечі, шию, а хтось вам цією маззю хай змаже весь хребет. Буде трохи пекти, але так має бути. А взагалі не звалюйте на себе зайві чужі проблеми. Це також позначається на хребті. Люди самі творять свої проблеми, хай самі їх і вирішують, а вже потім просять допомоги, а не навпаки.
-До речі, сьогодні багато скаржаться на те, що люди не розуміють одне одного.
-Не розуміють, кажете? Як же вони будуть розуміти, якщо не чують одне одного. Люди домислюють самі наше життя і відповідно так ставляться до нас. Знаєте, скільки разів у мене гроші просили позичити, бо думають, що я знахарством займаюсь і грошей у мене купа. Взагалі, наші проблеми і хвороби часто виникають ще й тому, що багато приймаємо у своє життя зайвих людей. Потрібно час від часу фільтрувати своє товариство. Провинилася людина, покаялася – добре, а знову на ті самі граблі стає – до побачення. Часто ті зайві люди займають місця тих, кого ми чекаємо, хто нам потрібен.
-А як щодо коронавірусу, Надіє Іларіонівно?
-А я взагалі про нього не думаю. Його для того і зробили, щоб люди хворіли. Кажуть, що він сам втік. Якби його не створили, він би не втік. Так само і атом. Я під час першого карантину, коли люди на балкони боялись вийти, ішла до гаю, дихала лісовим повітрям, розмовляла з деревами, кущиками, милувалася пролісками, потім медунками, конваліями. Так часом хочеться крикнути на весь голос: «Людоньки! Поверніться до природи! Вона – ваша мати і цілителька!»
Уже біля воріт Надія Іларіонівна просить:
-Ви там реклами мені не робіть. Я – не лікарка і не знахарка. Що знала, те сказала. Може, й зайве бовкнула, то вже вибачайте. І знаєте, що ще скажу: ніколи не піддавайтесь страху, бо чого боїтеся, те й трапляється. Бувайте здорові і здоров’я всім!
Антоніна Булавіна, м. Луцьк
Коментарі