Львів - центр стрімкого розвитку приватного бізнесу і місто, в яке їдуть туристи за позитивними емоціями

Україна очима редактора
[caption id="attachment_43971" align="aligncenter" width="660"]
«Лише трикутник - влада, бізнес і освіта - може бути ефективним у розвитку міста», - вважає міський голова Андрій Садовий.
Десять років тому Андрій Садовий презентував землякам стратегію економічного розвитку Львова. Не покладаючись на власний досвід, він звернувся по допомогу до світової консалтингової групи-компанії Monitor Group (США). Побудова бізнес-кластерів мала забезпечити економічне зростання Львова. У розробці стратегії брала участь влада, бізнес та освіта, а за всім стежила наглядова рада із представників еліти міста. Ще працювали різні робочі групи, рада з питань конкурентоспроможності, виконавчий комітет та кластерні групи. У роботу включилася вся громада. Навіть сам голова на всіх можливих Інтернет-ресурсах запрошував до Львова спеціалістів до реалізації різноманітних проектів в галузі ІТ-технологій.
Із часом Львів зажив слави найкреативнішого міста у створенні культурного простору, центру створення глобальних цифрових проектів, містом із одним з найвищих в Україні рівнем життя. Важливим моментом цих процесів є те, що ні міський голова, ні його команда не робить зі своєї діяльності таємниць - усі кабінети міськради відкриті для обміну досвідом з іншими регіонами України. Саме з цією метою команда Садового запрошувала і запрошує до краю журналістів, громадських діячів, представників влади з усіх куточків України. Минулого тижня, окрім групи журналістів Українського журналістського фонду (голова Людмила Ольховська), гостями Львова були учасники Всеукраїнського форуму місцевого самоврядування.
Форум місцевого самоврядування приймав Український католицький університет
[caption id="attachment_43969" align="alignleft" width="255"]
В історії України це чи не єдиний навчальний заклад, який має благословення на своє будівництво Папи Римського. Крім того, біля його витоків стояли такі історичні особи як Йосип Сліпий і Любомир Гузар.
Кожне приміщення цього закладу має певну витончену духовну матерію. Та, напевно, все б це було безжиттєвим, якби не усміхнені і привітні молоді люди навкруги.
Журналістам поталанило побувати в університетському містечку. На території є академічний корпус, колегіум ім. Патріарха Йосифа Сліпого, університетський храм і центр ім. Митрополита Андрея Шептицького. Саме в останньому знаходиться частина університетської бібіліотеки. Тут майже немає тих, хто видає літературу. В читацьких залах крім книг є вся необхідна оргтехніка і кожен має доступ до глобальної мережі. А ще на другому поверсі за скляними великими стінами можна побачити стародруки, яким більше півтисячі років. Широкі лави на підвіконниках, м’які меблі надають приміщенню додаткового комфорту.
Для студентів, що вступають на навчання в університет, розкриває гостинно свої двері колегіум, а за нашими мірками - гуртожиток. У великій студентській сім`ї першокурсникам допомагають адаптуватися до нового розпорядку, визначити правильні пріоритети після батьківської домівки. Ціла система формаційної діяльності студентів не дає можливості молоді схибити. Просторі кімнати, облаштовані кухні й інші побутові приміщення - все, як вдома.
Вартість навчання, наприклад, за фахом богослів’я становить 15000 гривень за навчальний рік і стільки ж вартує проживання в колегіумі. Усього в університеті навчається більше 1,5 тисячі студентів. Відрахувань за неуспішність практично немає. Знаковим є та обставина, що в минулому році за результатами ЗНО у вступників не було нижче 192 балів, більшість абітурієнтів мали в сертифікатах 200 балів.
Саме у цьому навчальному закладі не випадково міська влада і провела Всеукраїнський форум місцевого самоврядування, адже Український католицький університет є яскравим прикладом розуміння факту успіху не тільки економічного, а будь-якого розвитку, як в забезпеченні підготовки висококваліфікованих кадрів, так і в розвитку якісних освітніх послуг.
Львівський «Електрон» - доказ тісної співпраці між владою і бізнесом
Напевно кожен українець, якому за 40, знає телевізори марки «Електрон». Надійні, кольорові, вони були дефіцитом у торгівлі і найчастішим телеприладом у наших домівках. Але це в минулому. Сьогодні багатопрофільне підприємство відповідно до стратегічного плану розвитку Львова є найбільшим виробником продукції, яка купується за кошти місцевого бюджету для потреб громади. Одинадцять підприємств випускають найрізноманітнішу продукцію: електротранспорт для перевезення пасажирів у містах, спеціальні автомобілі для прибирання вулиць, кліматичні системи, матеріали для електроніки, полімерну продукцію, двигуни малих потужностей, техніку для військових. На львівських вулицях чимало їздить “електронівських” тролейбусів і трамваїв. Журналістська цікавість не могла оминути цього сучасного і потужного підприємства.
Хоч день був суботній, один з підрозділів, а саме завод виробництва кліматичних систем, гостинно показав нам свої «ноу-хау» на виробничих площах. Колектив, чисельність якого, за словами заступника генерального директора з якості Наталії Шуляр, становить 60 чоловік, на порозі запуску надсучасних роботизованих ліній з випуску обігрівачів різних потужностей. Певною особливістю цього підприємства є те, що хоч у засновниках є 20% іноземного капіталу, але потртфель замовлень, як і стратегію, визначають самі керівники підприємства, тісно співпрацюючи з міською владою у багатьох питаннях. Залучення трудових ресурсів, соціальні пакети працюючим, організація навчання професійних кадрів і зв`язок з місцевими навчальними закладами, розміщення замовлень на підприємстві - саме це дає можливість підприємству швидко розвиватись і нарощувати виробничі потужності.
Львів - як суцільна ІТ-фабрика
Міська інфраструктура цієї галузі, або так званого ІТ кластеру нараховує більше 84 учасників-підприємств і 6 навчальних закладів. Її активним учасником є міська влада. І напевно все було б набагато скромніше, якби не мотиваційний чинник останньої у його розвитку. Міський голова Андрій Садовий свого часу в мережі Фейсбук розмістив пост-запрошення до власників бізнесу, які побоюються нездорової уваги «людей в погонах»:
- Враховуючи численні «маски-шоу» проти ІТ-фірм в українських містах запрошую всіх, кому страшно і некомфортно вести цей бізнес у себе, переїжджати до Львова. Тут гарантуємо:
- допомогу з переведенням бізнесу (оформлення необхідних документів, пошук офісних приміщень, житла для працівників і т.д.)
- допомогу Львівської міської ради та Кластер ІТ та Бізнес-послуг у захисті від нездорової уваги «людей в погонах».
- гарну атмосферу міста, добру каву і культурне збагачення.
І це не жарт.
Для контакту та відповідей на запитання можна використовувати той же Фейсбук, пишучи Садовому приватні повідомлення.
Результати такої політики не забарилися. Місто стало центром виготовлення програмних продуктів для країн Західної Європи і Америки. Щоб дати читачам, можливість уявити цю галузь у Львові, раджу зайти на сайт цієї глобальної корпорації «SoftServe», офіс якої відкрито у цьому місті і в США. Також слід навести кілька цифр: 40 офісів у 12 країнах світу, 7000 працюючих, заробітна плата від 500 доларів для початківця і понад 3000 для кваліфікованого програміста.
Але найприємнішим є комфортні умови праці: продумано все від початку виробничого процесу і до організації дозвілля у вихідні дні. На цьому підприємстві за працівників борються.
Не тільки в економіці, але й у створенні креативного середовища може бути успішним приватний бізнес
Львів - це не тільки Високий замок або Ратуша, звідки місто можна побачити, як на долоні, і не тільки площа Ринок чи Опера. Своє знайомство зі Львовом слід приурочувати до подій, які відбуваються у ньому. Для цього завчасу слід поцікавитися планом заходів у Центрі туристичної інформації, який працює в міській раді Львова, а також має відділення на залізничному вокзалі і аеровокзалі (тел.(032)254-60-79, 067-673-91-94, e-mail: [email protected]). Практично цілий рік працює індустрія гарного настрою. На деяких підприємствах, які вміють його створювати, вдалося побувати журналістам.
Холдинг позитивних емоцій «IFEST» - це не тілька «Криївка» чи «Копальня кави»
[caption id="attachment_43970" align="aligncenter" width="660"]
На території і у приміщеннях, де раніше знаходився склозавод, розмістилися цей холдинг і «Видавництво Старого Лева». Щоб зрозуміти місію цієї компанії достатньо побувати хоча б в кількох її закладах. Список їх чималенький. Крім двох вище названих, є ще Opera underground, Дуже висока кухня, Театр пива «ПРАВДA», Реберня «Під Арсеналом», П’яна Вишня, Ресторація-музей «Гасова лямпа», Арт-центр «Дзиґа», Дім легенд, Львівська майстерня шоколаду, Перша міська пекарня сирників та штруделів, «Львівські пляцки», Мазох-cafe, Найдорожча ресторація Галичини, Перша львівська грильова ресторація м’яса та справедливості, Галицька жидівська кнайпа «Під Золотою Розою», Пошта на Друкарській, «Пструг, хліб та вино», Ратуша, Відкрита кав’ярня «Біля Діани на Ринку». Окрім усяких наїдків ці заклади пропонують певну філософію власних назв, також мають відмінні один від одного інтер`єри і додаткові опції в створенні гарного настрою для відвідувачів. Холдинг має власну пивоварню, пекарню, цех виробництва сувенірів, підрозділ з вирощування вітамінної продукції. Крім того, підприємство проводить у себе різноманітні публічні заходи.
На готельно-ресторанному форумі «HoReСa» вчаться світових тенденцій у веденні бізнесу
Організатори цього проекту ні в якому разі не претендують на законодавців моди у готельно-ресторанному бізнесі. Єдине, що вони констатують, що до Львова замість 700 тисяч туристів щороку навідується більше 2,5 млн гостей, і що Львів став туристичною столицею України. На початку вересня у Львові знову проходитиме міжнародний форум і найбільша виставка туризму й індустрії гостинності. Хоч кожен готель, ресторан чи кафе на той час ставатиме майданчиком цієї непересічної події, але найголовніше відбуватиметься на стадіоні «Арена-Львів». Для організаторів такого бізнесу - це 250 лекцій і круглих столів, більше 50 майстер-класів, а для любителів смачно поїсти і добре відпочити - більше 150 експозицій.
Етно-галерея Роксоляни Шимчук
За останні десять років спостерігається підвищена увага до всього, що єднає українців з минувшиною, з тим, що має зв’язок з фольклором і етносом майже у всіх сферах: побуті, поезії, національній кухні й особливо в одязі. Навіть сімейні свята багато хто з молоді відзначає у національних костюмах. Доводилося бувати в різних музеях, бачити різні експозиції з національними строями за регіонами. Але такої любові до експонатів і надзвичайно життєвої турботи мені не доводилося бачити ніде.
- Першу вишиванку я придбала, ще коли була студенткою. Власне з неї і почалося це захоплення, - оповідала власниця галереї Роксолана. - Спочатку ми тіснилися в маленьких приміщеннях, все не можна було показати відвідувачам. А тепер тут, на проспекті Свободи, є можливість показати більшу частину моєї колекції.
Етно-галерея дає відвідувачам можливість по-іншому подивитися на устрій життя українців. Барвисті кольори, вишукані розкрої одягу свідчать про талант і обдарованість народних майстринь і самобутність українців. А ще в колекції є безліч неповторних виробів, які прикрашали українських модниць в минулому. На ці вироби теж вертається мода. Роксолана Шимчук старається відродити мистецтво складати намиста. Її вироби ручної роботи мають у своїх скриньках коштовностей відомі артистки, дружини посадовців і політики.
Мільйон гривень для реставрації залу органної музики
[caption id="attachment_43968" align="aligncenter" width="660"]
Не применшуючи ролі в музиці малих інструментів, наприклад скрипки чи труби, слід зазначити, що орган - це специфічний музичний інструмент. Щоб він добре звучав, крім приміщення, потрібно правильні атмосферні показники і вправність музиканта. У Львові є чотири таких інструменти. Найкращий і найбільший знаходиться в костелі святої Магдалени. Різних поневірянь зазнала будівля костелу, допоки не була передана місту. Після освоєння значних коштів на реконструкцію, в залі знову зазвучала музика. Порадувала також будівля історичними фресками польського художника-модерніста Яна Розена, які були виявлені на стінах.
Знакових місць у туристичній столиці Західної України завдяки місцевій владі, меценатам, приватному капіталу і науковцям більшає. Після кожної поїздки до Львова лишається післясмак духмяної кави чи солод-гірчинка крафтового пива і невимовне бажання повертатися сюди знову і знову, у місто, де є справжні господарі.
Сергій Залуський, м. Львів

Розділ новин: 

Коментарі