У Міжнародний жіночий день у Володимирі-Волинському відкрився аматорський театр. Уся прогресивна громадськість зібралася в одному залі на перегляд вистави «Моральність пані Дульської» за однойменним твором Габріелі Запольської. Після завіси народ попідручки, з «ритуальними» букетиками тюльпанчиків і мімоз, розбрівся по кав’ярнях у середмісті. Там, правда, вже до цього яблуку не було де впасти. Нам з подругою Наталею і ще одним знайомим, на відміну від театру, місць не вистачило…
-Дівчата, у мене є пляшка шампанського та свіжо відремонтований гараж. Не сприйміть це як якусь недоречність, але хочу вас запросити, похвалитись колекцією агітаційної продукції, яку назбирав під час виборів за усі часи нашої незалежності. Гараж буквально за два кроки від центру, - приголомшив нас пропозицією знайомий, Руслан.
Пожартувавши над ситуацією, таки рушаємо. Нас дійсно зустріла серйозна виставка політичних плакатів на стінах з позавчорашніми та нинішніми партійними гаслами. Ціла тобі історія зрадливих надій і надійних зрад!
Відкорковуємо шампанське, розливаємо по горнятках із політичною символікою колись ворожих одна одній політичних сил.
-У рейтингу найоригінальніших відзначень 8 Березня сьогоднішнє – на почесному другому місці, - жартом оголошує Наталя.
Ми з Русланом цікавимось: а яке ж лідирує?
-Кілька років тому, саме у цей день, поверталися з батьківщини Марусі Чурай, де разом з чоловіком були спостерігачами на виборах від демократичних сил. У Луцьку чоловік зупинив авто біля промислового супермаркету, щоб купити подарунки для своєї матері та сестри, - розповіла Наталка.
Каже, мало не зомліла, коли побачила, на чому саме він зупинив свій вибір – мав намір придбати дві… швабри. Правда, досить дорогі та пристойні. «А що, у господарстві знадобляться, кожній жінці це треба!» - так аргументував. Подруга пригадала, що у цей момент зайшлась істеричним сміхом, який не полишав її усю дорогу до Володимира-Волинського, правда, на порозі квартири вже плакала – від психологічного виснаження. Чоловік дуже образився, мало не прищемив їй пальці дверцятами машини, гримнув дверима спальні й не розмовляв кілька днів.
-Не повірите, але ті дві злощасні швабри стали першим поштовхом до розпаду шлюбу, адже це була наша перша світоглядна сварка. Я так і не зуміла пояснити чоловікові, що швабра – це не свято для жінки, це рутина, - зітхає подруга.
А ми з Русланом у цей час нестримно регочемо.
Коли допивали останнє горнятко шампанського, Наталя зізналася: вчора їздила у сусідню Польщу, на подарунок до свята весни сама собі купила… швабру, вартістю 70 злотих. На українські гроші це десь півтисячі гривень.
Ми з Русланом сміємося ще дужче.
-От прийди до мене у гості, спробуй цією шваброю помити підлогу, тоді сама про таку ж мріятимеш! Кожній жінці це треба, бо це економія часу й нервів, - жваво переконує мене подруга.
Каже, тільки тепер, коли залишилася сама з малим сином, усвідомила важливість налагодженого побуту. Якби знала про «силу» швабри і подібних побутових речей раніше, то, можливо, була б ще досі заміжня.
Далі сміється лише Руслан.
Світлана Федонюк
Коментарі