Відомий телеведучий, автор кулінарних проєктів та книги «Смачна країна» Костянтин Грубич побував у Володимирі-Волинському на гастрономічному фестивалі, де розповів про свою журналістську діяльність та про пристрасть до кулінарії.
- Розкажіть, будь ласка, як відбувався ваш шлях від розважальних програм, із яких ви починали на телебаченні, до новин у ТСН і кулінарних програм.
- Я не скажу, що цей шлях шукав чи що це якийсь свідомий вибір. Так склалося випадково. Мабуть, тому, що я роблю те, що мені дійсно подобається. Готуючи, я відпочиваю, і мені це цікаво. Це свого роду хімія чи алхімія. Мені цікаво, як один продукт перетворюється на якусь іншу субстанцію. Пізніше сюди додалося вивчення історії, дослідження певних регіонів, чому люди під час трапези стають добрішими і цікавішими. У цьому збіглося щось журналістське і те, що цікаво мені особисто.
Випадково це сталося. У 2005 році я працював на «1+1» в «ТСН» і мене керівництво попросило розробити концепцію кулінарної програми, яка б базувалася на національній ідеї. Я тоді запитав: “При чому тут я?” Я ж репортер, новинар, журналіст. А мені відповіли, що для каналу потрібна народна програма. А в мене це виходить. Таким чином була започаткована програма «Смачна країна». Під час роботи над нею мені настільки це сподобалося, що через декілька років була написана кулінарна книжка, заради розкрутки якої я створив кулінарний ютуб-канал.
Зараз працюю у «ТСН. Тиждень», знімаю сюжети на абсолютно різну тематику. Вдбулося друге моє пришестя на канал із «Польової кухні», але коли почався карантин, нам заборонили збирати людей гуртом. Тому поки ця передача не виходить.
- Зауважу, що ви були першим журналістом, який публічно в 2004 році вийшов на сцену і підтримав Помаранчеву революцію. До цього “ТСН” працювала за темниками. Чи важко було в такій ситуації, і як змінилася ситуація після вашого публічного виступу?
- Багато чого в моєму житті було не сплановано. Це не був мій вибір, що я свідомо піду на сцену, щоб виступити. Я досі не можу прийти до тями, яким чином це все відбулося.
Мені було трішечки легше, бо за темниками я працював досить мало. У мене теми були не політичні: історії людей, соціальні теми. Я не їздив у Верховну Раду й Уряд. Може, тому і називають народним журналістом. Але все одно я бачив, що робиться навколо.
Тоді керівником “ТСН” був В’ячеслав Піховшек. На той момент він дуже багатьох людей, нас, журналістів, врятував. Левову частку всього бруду він брав на себе. Завдяки йому багато журналістів ще працюють, тому особливо всієї ситуації я не відчув на собі. Але вже після Помаранчевої революції стало набагато легше і простіше працювати. Була ейфорія. Розказували і висвітлювали будь-які теми.
Революція почалася в понеділок. Напередодні ввечері ще вибори не скінчилися, а Путін привітав Януковича з перемогою. Люди почали збиратися на майдані. Я отримав завдання відзняти сюжет про це. Приїхав зранку, а там – море людей. Фіксував усе. Але воно не пішло в ефір. Наступного дня я теж усе знімав. Мені важко було знімати через репутацію нашого каналу. За цілий день так обплювали, що нічого не хотілося.
Людей стало більше, і я хотів відзняти панорамні кадри. Дронів тоді не було, тому я з оператором пішов на сцену. Це ж усе-таки історія. Мене пропустила охорона. Ми вийшли наверх. І в цей момент Микола Томенко, який керував усім на сцені, починає виголошувати: «А зараз слово надається журналісту Костянтину Грубичу із заявою від “ТСН”. Я не знав тоді, що казати. Але що було на серці, те й казав. У відповідь від людей почув вигуки: «Молодець!»
На той момент “ТСН” уже не виходила, бо журналісти відмовилися випускати новини. Коли ж знову почала діяти «Телевізійна служба новин», то перший сюжет був мій – на 5 хвилин про події на Майдані.
Я ж думав, що на великих екранах показували тільки для людей на площі. Але виявилося, що трансляція йшла на всю Європу. Через деякий час мені зателефонували з Франції і повідомили, що бачили мене на сцені. Увечері заходжу на апаратно-студійний комплекс, іде мені назустріч прибиральниця. Вона кинулася до мене, обійняла і каже: «Ви врятували нашу честь». І я подумав, що хай уже звільняють. Але не звільнили.
Мені здається, якби хотів і планував, то так щиро б не вийшло.
- Повернемося до кулінарної теми. Побутує дві думки: людина – це те, що вона їсть, і коли людина їсть, вона дуже вразлива. Ви спілкувалися з багатьма людьми. Чи побачили тенденцію, як їжа впливає безпосередньо на людину, на її характер?
- Це вже філософське питання. Швидше, це більше впливає на народи і етноси. Мені важко дати відповідь на запитання.
Ці вислови досить різні. І перший – швидше з області медицини, бо якщо людина їсть здорову їжу, то в неї і здоров’я краще, метаболічні процеси проходять правильно, і живе вона довше.
А хто їсть перероблену їжу, зокрема більше таких людей у містах, той і живе менше, і ризикує більше отримати онкологію. Я погоджуюся з тим, що ми – те, що ми їмо, з точки зору якості харчування. Це показує нашу освіту і наше ставлення до себе.
Я б сказав, що на характер людини і її поведінку більше впливає те, чи голодна вона.
- У передачі «Польова кухня» ви показували, як їздили всією Україною і допомагали різним людям у розв’язанні їхніх проблем. Чи вдалося повністю вирішити хоч якісь питання, що турбували жителів сіл і містечок?
- Вдавалося. Не так швидко, як хотілося б, бо останнє побажання від мого керівництва було, щоб кожен випуск передачі закінчувався вирішенням проблеми. Це нереально виконати. В одних – дороги погані, в інших – мости поламалися. А протягом періоду зйомок сюжету такі питання не вирішуються. Був випадок, коли ми розв’язали один раз дуже швидко проблему села. У таких місцинах у магазинах є зошити, де записані всі боржники. Ми оголосили збір коштів серед підписників у фейсбуці і глядачів телеканалу та погасили всі борги місцевих жителів, понад 20 тисяч гривень.
- Ви у свій час вели програму «Знак якості». Скажіть, як нам знайти якісні продукти в магазинах і як правильно читати упаковки?
- Це нескладно. Просто варто себе привчити до цього. У першу чергу переглядайте склад продуктів. Наприклад, якщо на першому місці написано цукор, тікайте від цього продукту. Чим менше хімічних складників, тим краще. Якщо на полицях є однорідний товар, але виготовлений за ТУ (технічними умовами) і ДСТУ (Державними стандартами України), я більше довіряв би другому. Якщо ж нема, тоді варто вчитуватися у склад.
Але найкращий варіант – їсти все своє із власного городу.
Олексій Біянов
Коментарі