Конкурсант №7. Наталія Василівна Шилова, завідувачка педіатричного відділення КП «Володимир-Волинське ТМО»

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

Публікації

«Я щаслива, що свого часу вибрала правильний шлях у житті і присвятила себе боротьбі за здоров’я дітей»

Наталія Василівна Шилова, яка завідує педіатричним відділенням ТМО, заслужила щиру повагу своїх маленьких пацієнтів та їхніх батьків.

Найдорожче, що є в кожній сім’ї, – це діти. І коли вони хворіють, мати і батько готові віддати власне життя, щоб узяти на себе біль дитини і врятувати її. І ось тоді батьки поспішають до лікарів, які стануть на шляху загрозливій хворобі, повернуть дитині радість життя, особливо якщо лікар – справжній фахівець, майстер своєї справи. 
Наталію Василівну Шилову, завідуючу  педіатричним  відділенням ТМО, у нашому місті знають майже всі. Її глибоко шанують за високий професіоналізм, відповідальність та добре, чуйне серце. І хоч Наталія Василівна скромно відмовлялася від участі в конкурсі, наші читачі впевнені, що без цієї лікарки конкурс не відбудеться. 
Наталія Василівна народилася у Володимирі-Волинському. Їй було лише 6 років, коли з’явилася мрія стати лікаркою і зцілювати діток. Згодом прийшло  й усвідомлення, що шлях до мрії буде непростим, а тому вчилася на відмінно,  наполегливо засвоювала знання і середню школу №3 закінчила із золотою медаллю. На жаль, при вступі до Полтавського медінституту не пройшла за конкурсом. Та невдача не стала перепоною для здійснення мрії. Попрацювавши рік санітаркою в лабораторії районної лікарні, Наталія поїхала в Ленінград і вступила до Педіатричного медичного інституту. Після шестирічного навчання у виші молода лікарка отримала направлення у  селище Большетроїцьке Бєлгородської області (Росія).
Працювати в лікарні довелося лише пів року, бо в січні 1981-го вийшла заміж за свого колишнього однокласника військовослужбовця В’ячеслава Шилова і повернулася в рідне місто. А вже в лютому чоловіка направили в Афганістан, і молода дружина влаштувалася в Устилузьку лікарню. Невдовзі прийшла звістка, що коханий отримав важке поранення і знаходиться в ташкентському  госпіталі. Наталія звільнилася з роботи й полетіла в Узбекистан, аби бути поруч з чоловіком, доглядати і підтримувати. Тимчасово влаштувалась медсестрою в хірургічне відділення і своїм коханням повернула чоловіка до повноцінного життя. 
Після одужання В’ячеслава Миколайовича перевели в Яворів Львівської області, де Шилови оселилися на три роки. А у 1984-му повернулися у Володимир-Волинський до його нового місця служби. Відтоді Наталія Василівна  беззмінно трудиться в педіатричному відділенні місцевої лікарні. Розпочинала з посади ординатора, а 1992-го була призначена завідуючою відділенням, яке очолює дотепер.
- Основні захворювання, з якими госпіталізують дітей, – це інфекції, - розповідає Наталія Василівна.  – Останнім часом ці хвороби активізувалися. Крім того, діти частіше хворіють на дерматити, збільшилася кількість недуг шлунково-кишкового тракту. Це все результати нездорового харчування та екологічної ситуації. Зростають і випадки травматизму серед діток. Ми дуже очікуємо на реформу вторинної ланки медицини, яка має відбутися у квітні. Згідно з цією реформою, передбачається виплата лікареві за лікування кожного окремого випадку. Минулого року в лютому у відділенні перебувало 140 дітей. Коли ж розпочався карантин, кількість дітей різко зменшилася. Звичайно, це добре, що дітки стали рідше хворіти, але доведеться зменшити кількість ліжок до 30-40. 

Педіатричне відділення, яким керує Наталія Шилова, – одне з найкращих у ТМО. Медперсонал забезпечений сучасними приладами, такими як кисневий концентратор (апарат, що збагачує повітря киснем); пульсоксиметр, що визначає концентрацію кисню в крові. Широко застосовується  для лікування  органів  дихання небулайзерна терапія. Щоб ліки легше проникали в дихальні шляхи, їх слід перетворити на аерозоль. Небулайзер – це камера, у якій відбувається розпорошення лікарського препарату на дрібні частинки і подача їх у дихальні шляхи хворого. Завдяки  спонсорам маленькі пацієнти мають багато іграшок та дитячої літератури, а  в ігровому куточку є килим. 
Як і у всіх людей, у Наталії Василівни є особисте життя. На жаль, у 2003-му вона втратила чоловіка, але поруч залишилися діти – Андрій та Ольга, а також онуки, для яких бабуся залюбки пече їхні улюблені пиріжки. До речі, випікання – це не єдине хобі Наталії Василівни. Вона обожнює збирати гриби  і готувати з них смачні страви. А ще лікарка любить читати, надає перевагу сучасній зарубіжній прозі. 
- Я щаслива, що свого часу вибрала правильний шлях у житті та присвятила себе боротьбі за здоров’я дітей. Рятуючи їх, я усвідомлюю, що рятую майбутнє своєї країни. Усім бажаю здоров’я, миру і радості. 
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський 

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
7
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі

Наталія Василівна складає враження інтелігентної, високоосвідченної людини. Вона стараться бути коректною у різних розмовних ситуаціях. Відчувається знання психолології спілкування та висока толерантність. Її цінять за її профеналізм. І це беззаперечно. Але я б радив би частіше посилати на курси толерантності та підвищення кваліфікації медсестер. Хамство типу "Один з родичів вийдіть з маніпуляційної!", думаю, неоподинокі. А після того без рукавичок з перстнями та крашеними довжилезними нігтями медсестра бере кров з вени в дитини. Наколола дві руки, дитина на стіни лізе, а результату нуль. Прийшлось їхати в платну лабораторію. І жодних вибачень. Думаю, навіть в лікарні є професіонали, які можуть навчити робити таку просту маніпуляцію, а тим більше одягати рукавички та маску в час пандемії. Стосовно відділення, мінімум наматрацники можна раз в тиждень попрати, а то вони виглядають гірше ніж в хостелі, палати бажано частіше мити з дизинфікуючим засобом, а то пахне не дуже. Бильця в ліжок, щоб не відпали прикручені чорними саморізами. Складається враження, що у столяра дві лівих руки. Дитячі ліжечка в палаті для немовлят з моєї пелюшкової юності. Лежав з дитиною, мені по замовчуванню постелі ніхто не приніс. В туалеті дифіцит мила і паперових рушників, а точніше я їх взагалі не знайшов. Особисто мене добила ситуація продажу (коробка без продавця) одноразових мішечків на вході типу замість бахіл. Ціни не пам'ятаю, але сам факт!? Хоча медперсонал бродить без них... Наталія Василівна, не бутьте такою толерантною до молодшого медичного персоналу, знаю час непростий, але витися можна. Не будьте такою толерантною до завгоспа та санітарок, хай якісно виконують свою роботу. Не бійтеся оголити проблеми перед начальством - це їхній прямий обов'язок створити комфортні умови для праці та лікування діток. Написав цей допис, щоб звернути увагу на очевидні речі, показати недоліки, які видно зі сторони неозброєним оком. Щоб влада та керівництво лікарні поліпшило матеріальне забезпечення відділення, організувало перепідготовку спеціалістів, які її потребують.

Коментарі