Конкурсант №6. Дмитро Валерійович Потирук, завідувач інфекційного відділення КП «Володимир-Волинське ТМО»

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

«Професіоналізм для мене – це довіра людей»

Ще зовсім молодий, але впевнений у своїх силах Дмитро Валерійович Потирук очолив інфекційне відділення Володимир-Волинського ТМО.

Ми звикли думати, що досвід приходить з роками, а тому з помітною недовірою ставимося до молодих людей, які приходять на зміну досвідченим. Але чи може спрацювати досвід, якщо немає любові до своєї професії, відсутнє бажання добиватися більших успіхів, коли хочеться зупинитися на досягнутому. Та Дмитро Потирук не з таких. Усього місяць, як він очолює колектив інфекційного відділення ТМО, а вже колеги просять редакцію написати про свого молодого керівника в рамках конкурсу «Лікар від Бога». І зустрівшись із Дмитром Валерійовичем, починаєш розуміти, що це було не просто прохання, що у цього молодого медика окреслюються чудові перспективи як лікаря і як керівника.
Дмитро Потирук народився 1991 року в селі Бубнів Володимир-Волинського району. Інтерес до медицини розбудила біологія. Юнак потрапив саме до того учнівського потоку випускників, які вперше здавали ЗНО. Роздумуючи над питаннями з біології, вперше замислився над природою захворювань. Це і стало мотивом для вступу до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, де Дмитро навчався із 2008 по 2014 рік за спеціальністю «Медико-профілактична справа». Інтернатуру проходив у Бориспільському міськрайонному відділі лабораторних досліджень на посаді лікаря загальної гігієни. Та це був складний час, коли санстанції припиняли свою діяльність. 
Молодий лікар повернувся на рідну Волинь, до Володимира. Доля йшла йому назустріч. Саме в цей час у лікарні відкривався кабінет «Довіра». Але для того щоб працювати в цьому кабінеті, необхідно було здобути сертифікат лікаря-інфекціоніста. І Дмитро знову навчається у Львівському університеті, засвоює курс «Інфекційні хвороби». 
- Я розумів, що фах лікаря-інфекціоніста – один із найбільш ризикованих у медицині. Потрібні глибокі знання. Потрібно добре вивчити природу інфекційних захворювань, природу вірусів, які їх спричинюють. Інфекційні хвороби мають різні джерела виникнення, а тому і лікування має бути різним, - ділиться Дмитро Валерійович. 
П’ять років пропрацював молодий лікар у кабінеті «Довіра». Саме там віч-на-віч зустрівся із хворими, які потребували не тільки медичної допомоги, а й психологічної підтримки. 
- Сьогодні у зв’язку з коронавірусом ми наче забули, що нас підстерігають й інші небезпечні хвороби. Серед них і СНІД. Він нікуди не дівся. Він є, він калічить, він убиває. Саме з ВІЛ-хворими я працював у кабінеті «Довіра». Спочатку був вражений. Навіть подумати не міг, що у нас стільки хворих на СНІД. Виявилося, що в цьому плані ми займаємо третє місце в області. Проблема стояла переді мною і моїми колегами надзвичайно серйозна. Потрібно було вести облік інфікованих людей (172 особи), брати кров на аналіз, яку відправляли до центру «СНІД». Ми створили сайт «АРТ», де описуємо терапію ВІЛ-інфекції, надаємо консультації, висвітлюємо повну інформацію про різні форми перебігу хвороби, а також про нульовий рівень вірусного навантаження. Це той рівень, коли люди не є заразними, можуть народжувати здорових дітей і вести повноцінне життя. Крім того, люди, які мають нульовий рівень навантаження, доживають до старості. На превеликий жаль, далеко не всі звертаються до нас, багато хто ігнорує хворобу, а потім помирають у великих стражданнях, які можуть тривати роками, - розповідає Дмитро Валерійович. 
Отож 5 років роботи на такому важливому напрямку, дослідження і лікування хворих на смертельний СНІД стали для молодого медика справжньою школою. А тому, коли головна лікарка ТМО запропонувала Дмитрові Потируку посаду очільника інфекційного відділення, він одразу погодився. Своє рішення прокоментував так:
- Я не позбавлений добрих амбіцій. І вважаю, що коли молодий офіцер мріє стати генералом, то так само молодий лікар може очолювати відділення й навіть цілу лікарню. Крім того, виникло непоборне бажання бути ближче до хворих, спілкуватися з ними. Це також має неабияке значення. Професіоналізм, на мою думку, це і є довіра хворих. Ми лікуємо легші форми коронавірусу, гепатити, ангіни, отруєння, також дитячі інфекції. Для людей з підозрою на туберкульоз є спеціальні ізолятори. 
Колектив інфекційного відділення привітно і тепло зустрів молодого керівника. Дмитро Валерійович розуміє, що у нього є команда однодумців. Відразу виникли цільові плани, зокрема щодо лікування гепатиту С і В. Перед колективом відділення  вимальовуються чудові перспективи на майбутнє, і керівник готовий докласти всіх зусиль, аби досягти найвищої мети –  ефективно лікувати людей.
А ще є особисте життя. У 2019 році Дмитро Потирук одружився зі своєю коханою Іриною. У вільний час він любить рибалити, а ще, як уродженець сільської місцевості, із задоволенням їде в рідне село, допомагає батькам по господарству. Крім того, кличуть Дмитра Валерійовича далекі і цікаві мандри. Медовий місяць з Іриною провели в Єгипті та Туреччині. Не раз милувався карпатськими вершинами, бо дуже любить гори. А ще є мрія – відвідати Європу, особливо походити вулицями Парижа. 
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
12
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі