Богдана Троць – талановита майстриня кондитерської справи, чиї смаколики так полюбляють володимирчани. Вона не звикла сидіти без діла. Прагне розвиватися й вірить, що все – можливо!
З Богданою Троць ми домовилися про інтерв’ю кілька тижнів тому, а зустрілися символічно - у День кондитера за філіжанкою кави й смачною випічкою в одному із закладів міста. Розмовляли про любов до кондитерської справи й книг…
-Цікаво, коли ти вирішила, що хочеш розвиватися як кондитер?
-Коли завагітніла й у мене з’явився вільний час. Пригадала, як на наше весілля подруга принесла торт з мастики. Це було 9 років тому. Тоді я вперше побачила такий спосіб прикрашання торта. Вирішила дізнатися про цей метод детальніше, дивилася майстер-класи, читала інформацію в Інтернеті. Коли нас запросили на день народження до чоловікової племінниці, я вирішила спекти торт. Робила це вперше, але була впевнена на всі сто, що у мене все вдасться. І, дійсно, торт вийшов на славу - сподобався й іменинниці, й гостям, і мені. Згодом почала удосконалювати своє вміння, експериментувала. У грудні, коли моєму сину було півроку, я створила спільноту у популярній на той час соціальній мережі «Вконтакте», куди завантажила фото своїх перших робіт. Син Орест підростав, і я намагалася паралельно бути мамою та кондитером. Коли син пішов у дитячий садок, я почала пропонувати клієнтам в одному стилі оформляти торти й кап-кейки на солодкий фуршетний стіл, або його ще називають кенді-баром. Їм ідея сподобалася й багато хто її підтримав. Взагалі, мені дуже пощастило, адже чоловік Олександр завжди був готовий допомогти й бабусі підтримували. Та, напевно, й із сином пощастило, адже він давав мені змогу розвиватися й опановувати нову професію.
-Невже Орест ніколи не намагався скубнути шматочок готового тортика?
-Ні, синочок знав, що цього робити не можна. Торт міг стояти в кухні на столі, а я була спокійна, що Орест його не перекине, не зіпсує декору.
-Мама-кондитер - це мрія багатьох. Яку випічку найчастіше замовляють Орест й Олександр?
-Будете здивовані, але мій син солодощі не надто любить. З моїх випічок віддає перевагу кап-кейкам без крему та печиву. Звичайно, я печу йому торт на день народження, яким він пригощає гостей. А чоловік із задоволенням ласує смачненьким, та йому частенько дістаються залишки. Він каже: «Я завжди згадую ті часи, коли ти тільки вчилася випікати смаколик і все діставалося нам, а тепер все змінилося і мені перепадає те, що залишилося».
-А що тобі найбільше смакує з того, що ти печеш?
-А я люблю салатики (сміється, - авт). З випічки мені найбільше смакують мамині рулети, - напевно, тому, що нагадують про дитинство.
-Напевно, ти з малечку була творчою?
-Творчі навики у мене проявлялися ще в дитинстві. Приміром, коли я смажила яєчню, то прикрашала її квітами з саду.
-Про фуд-флористику тоді ще не говорили, але ти, здається, вже мала уявлення про це. Хто вчив тебе готувати?
-Моя бабуся. Вона й любов до випічки прищепила. Ми жили в селі й були забезпечені яйцями та молочними продуктами, тому щось смачненьке готували часто. Я пам’ятаю, як ми разом сирники смажили, випікали печиво та крученики. Це були прості страви, але які смачні й готувалися без рецептів. У нас навіть не було кухонної ваги… Торти я почала випікати уже за маминими рецептами. Вони у неї завжди вдавалися смачними.
-Після закінчення школи ти вирішила стати юристом. Чому обрала саме цю професію?
-Після закінчення школи у мене була перспектива стати педагогом. Моя мама - вчитель української мови і літератури, яка тривалий час працювала завучем та директором школи у селі Сухолоди, і я змалечку бачила… Ні не так, я змалечку майже не бачила мами, яка дуже багато зусиль та часу приділяла роботі. Мій старший брат Ігор і його дружина теж закінчили педуніверситет, а я сказала, що не хочу… Буду юристом! Насправді, мені подобалася ця професія. Я із превеликим задоволенням навчалася, маю червоний диплом. А під час проходження виробничої практики, я зрозуміла, що це не зовсім моє… Я зрозуміла, що робота юриста обмежується рамками правового поля, там немає місця для фантазії й творчості.
- Чимало володимирчан знають тебе як співвласника «Майстерні тортів». Як вона створювалася?
-Я горіла своєю справою й у мене була мрія повчитися у професіоналів. Завдяки подарунку чоловіка – вона стала реальністю. Я поїхала на дводенний майстер-клас на тему «Цукрова флористика», який у Нововолинську проводила талановита майстриня з Луцька. Там познайомилася з Людою Потапюк, яка теж приїхала з Володимира-Волинського. Почали спілкуватися, дружити, ділитися одна з одною своїми кондитерськими секретами. Згодом ми вирішили об’єднатися і у 2014 році створили «Майстерню тортів». Ми придумали чимало цікавих варіантів випічок, мали чимало ідей з оформлення тортів та кенді-барів й втілювали їх у реальність. Нам подобалося працювати разом й було дуже приємно, що нашу роботу схвально оцінили володимирчани. Дещо пізніше до колективу приєдналася ще одна майстриня Катя Веремчук.
- А чому ти пішла з «Майстерні тортів»?
-Так склалися обставини… Орест пішов у перший клас в гімназію ім. О.Цинкаловського, там немає групи продовженого дня, що дозволило б забирати дитину після 18 години. З таким темпом, як ми працювали, я б не змогла трудитися лише півдня, адже не встигла б за цей час багато зробити. Не хотілося підвести колег та клієнтів. Тому я вирішила залишити роботу у «Майстерні тортів». Приділяла увагу сім’ї, виготовляла коробочки з солодощами, кап-кейки, пряники, працювала над своїми маленькими проектами.
-Говорячи про проекти, ти маєш на увазі свій курс для підлітків «MasterCake 2018»?
- Так! Як би мені не хотілося, але з педагогікою моя доля таки переплелася. Спочатку учасниці ГО «Creative Studio» запросили мене провести майстер-клас з розпису печива в рамках проекту «Школа леді». Такий досвід надихнув мене організувати свій курс для підлітків «MasterCake 2018». Мене підтримали дівчата з «Creative Studio». Вони надали приміщення, де відбувалися курси. А також допоміг чоловік. Олександр на третій поверх носив мої духовки, ящики з заготовками, підтримував усіляко. З таким вогником в очах ми все робили. Я не мала на меті отримати прибуток від цих майстер-класів. За моєю ідеєю ми з дітьми випікали торти і кожен пішов додому зі своїм витвором. Я поділилася своїми знаннями та рецептами, а ще розповідала підліткам про свій життєвий шлях. Хотіла пояснити їм, що потрібно займатися справою, до якої лежить душа.
- Чи відбудуться такі курси цього року?
- Мені б дуже хотілося… Але з попереднього досвіду я зрозуміла, що потрібно все-таки знайти спеціалізоване для такого заходу приміщення.
- До того, як ділитися своїм досвідом з підлітками, ти пропрацювала у кондитерській сфері понад 8 років. Знаю, що й сама неодноразово відвідувала майстер-класи професіоналів, серед них й учасниця проекту «МастерШеф» (телеканал СТБ), в цього сезону його ведуча Ліза Глінська. Чому ти у неї навчилася?
- Ліза Глінська – людина, яка створила себе сама. Вона потрапила на телешоу і зуміла себе проявити. Не зупиняючись на досягнутому, вона розвивалася, удосконалювала свою майстерність, згодом видала дві книги. На майстер-класі вона не лише розкривала тонкощі своєї роботи, а й поділилася досвідом. На її прикладі можна побачити, що людина, яка раніше продавала косметику, змогла в один момент все змінити й стати успішною. Вона мене надихає.
- Чи не хотіла б ти взяти участь у якомусь із кулінарних шоу?
-Ні, через те, що це, перш за все, шоу, в яке відбирають людей, які згідні чинити згідно сценарію. Мені здається, майстерність тут уже на другому місці.
-Щоб рости професійно, ти стежиш за досягненнями успішних кондитерів?
-Безумовно! В соціальних мережах, зокрема в Інстаграм я підписана на кондитерів, які мені подобаються тим, що не бояться руйнувати стереотипи. Стежу за їхньою діяльністю й намагаюся щось почерпнути для себе. Взагалі, я люблю читати про успішних людей й книги. Зокрема, мені дуже подобається «Моє життя та робота» Генрі Форда, «Стратегії геніїв. П’ять найважливіших уроків від Білла Ґейтса, Енді Ґроува та Стіва Джобса» Майкла Кусумано й Девіда Йоффі. Я вірю, що від зусиль людини залежить її майбутнє.
-Через любов до книг ти й обрала роботу в книгарні «Є»?
-Так. Я люблю змалку читати й у книгарню ходила постійно – за новою книгою для себе чи літературою для синочка. Коли вирішила йти працювати у книгарню, радилася з рідними, з чоловіком, який мене підтримав. Тут і хороший графік роботи, і я можу займатися й домашніми справами, й кулінарією.
- А що ти любиш читати?
- Найчастіше купую книги для саморозвитку, з бізнес-психології. Люблю читати твори сучасних українських письменників. Це і Василь Шкляр, Дарина Гнатко, Люко Дашвар, Ірен Роздобудько та інші. Із задоволенням їх читаю і всім рекомендую.
Валентина Тиненська, м.Володимир-Волинський
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно, живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
Коментарі