Коли спокій душі стає справжнім щастям

Публікації

Дівчину я зустріла за роботою, якої вистачає у будь-якому селі. Втім, до розмови маркоставці теж охочі: час потрібно виділяти на все. Тоня розповідає дещо про своє життя. Каже, що як і всі в Маркоставі, навчалася в Бубнівській школі. Та ставлення інших школярів до неї часто не було привітним. Ймовірно, причиною цього була хвороба дівчини. «Усе почалося в чотирирічному віці», - розповідає Антоніна, у якої епілепсія. Через недугу їй часто доводилося пропускати дні навчання. Запитую, чи мала дівчина товаришів. Виявилося, що тісно спілкувалася далеко не з усіма, але друг серед однокласників був.
Після закінчення 11-го класу Тоня Просова плекала надію вивчитись на масажиста-медсестру. Омріяну спеціальність вона планувала отримати в Луцьку. Однак цього не сталося через незадовільний стан здоров’я. І навіть гірше: у вересні того року дівчина через напад епілепсії потрапила в реанімацію.
Антоніна – єдина донька своєї мами Зінаїди. Окрім того, у хаті проживає старенька бабуся Віра та дядько Іван. Дівчина обожнює тварин, тому у неї їх багато: три собаки та п’ять котів. Втім, за любов’ю до братів менших криється прагнення любити загалом. «Якою є моя мрія? – перепитує Тоня. – Така ж, як і в решти дівчат: бути коханою у шлюбі, створити міцну сім’ю».
Сподівання отримати медичну освіту поки відкладаються. Та якщо врешті здоров’я дівчини нормалізується, то є шанс отримати диплом. «Такого поняття як повне одужання від епілепсії немає», - каже Тоня. Але ми ж знаємо, що немає нічого неможливого. І хоча більшості хворих доводиться все життя приймати протисудомні препарати, та рецидивів хвороби можна уникати роками. «Найкращі ліки – це спокій», - каже дівчина. Але його добитися не так і просто. За словами Тоні, розслабитися їй допомагають улюблені тварини. А ще дівчина часто слухає музику і читає книги. Ось прочитала Біблію. «Недавно почала виписувати із «Книжкового клубу». Для початку «Кобзаря», - каже вона. Хвалю вибір дівчини і запитую, чому не жіночі романи, невже не романтична натура? «Чому ж, ще й яка романтична. Я дуже чутлива. Дивлюся кіно і можу заплакати з невідомої причини…», - розповідає. Антоніна ділиться, що хотіла би навчитися вишивати, бо не вміє. У сім’ї немає такого хобі, хоча окрім естетичного аспекту, вишивання також добре заспокоює. Розваг у селі небагато, а Тоня не звикла ходити у клуб. Його в Маркоставі і немає, молодь розважається у Бубнові. «Я люблю відволіктися від рутинної роботи якимось гумористичним серіалом, наприклад, «Сватами». А ще ввечері дивлюся музичні кліпи. І сама люблю співати». Запитую, чи гарний голос в Антоніни. Вона усміхається. Каже, що може бути, але не хотіла би, щоб хтось її слухав. Щоправда, домашнім таки доводиться чути спів дівчини. Цікаво, про що вона співає?
Аліна Зай, с.Маркостав, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі