Вродлива білявка з добрими очима і світлою надією в погляді декілька разів повторила фразу: «Не звертайтеся тільки до одного лікаря. Не впадайте у відчай. Потрібно шукати й інші варіанти».
У 2002 році на вулиці Устилузькій Інна потрапила у жахливу ДТП. Двоє людей загинуло. Інна була серйозно травмована. Внаслідок струсу мозку відбулася часткова втрата пам’яті. У молодої жінки стався забій грудної клітки, травма поперекового відділу хребта. Мабуть, вижити і стати на ноги допомогло те, що до ДТП Інна була фізично загартованою, регулярно займалася спортом, дотримувалася здорового способу життя.
Інна народилася 1980 року у Володимирі-Волинському, на відмінно закінчила ЗОШ №2. Згодом у Нововолинському електромеханічному технікумі (нині коледжі) здобула освіту бухгалтера-економіста, закінчила заклад з червоним дипломом, отримувла президентську стипендію. Все, здавалося, в житті складалося якнайкраще, поки не трапилася біда. Тоді, коли сталася аварія, рентген показав, що у жінки з лівого боку утворився гемоторакс (скупчення крові у плевральній порожнині). Але, попри лікування, стан Інни погіршувався. Її часто турбував сухий кашель. Довелося пройти ще одне обстеження. І лише в 2017 році повторний огляд дав маловтішний діагноз: в Інни надірвана аорта, під час ушкодження на місці надриву стався крововилив. Повернути здоров’я жінці, врятувати життя може тільки операція. Але, як і слід було чекати, в Україні таких операцій не роблять. Самі медики порадили жінці звернутися до європейської клініки. Але потрібні були кошти, і чималі. Й тоді Інна відкрила свою групу у Фейсбуці і звернулася по допомогу до добрих людей. Хвору жінку почули шляхетні люди і прийшли на допомогу. Значними коштами допомогла міська рада і особисто міський голова Петро Саганюк, представники депутатського корпусу, підприємці Олег Борбелюк, Валентин Кошельник, Валерій Діброва, Євген Шелепіна, об’єднання «Майдан». Та найбільш зворушливою стала допомога простих людей. Інні допомагали однокласники та одногрупники. До сліз зворушила акція, яку провели студенти Володимир-Волинського педколеджу. До Дня святого Валентина вони виготовили валентинки, розповсюдили їх, а гроші перерахували хворій жінці. Не стояли осторонь і журналісти місцевих ЗМІ.
-Я вдячна всім, хто допоміг мені, хто підтримав у важку хвилину. Дякую щиро Наталії та Ігорю Поліщукам, а також Ользі Подворнюк, - каже пані Інна, - але хотілося б назвати ще одну людину, яка підтримала нас у біді й надала суттєву допомогу. Це наш земляк Андрій Козак, який нині працює у Варшаві. Свого часу, ще в ранньому дитинстві, Андрій також потрапив у ДТП. Маленького хлопчика збила машина. Майже три місяці лікарі боролися за життя, а потім за зцілення Андрійка. Ось чому він так близько сприймає чужу біду. Нещодавно допомагав збирати кошти на лікування – на жаль, безрезультатно – хворого на лейкоз атовця Андрія Давиденка. Дізнавшись про мої проблеми, Андрій познайомив нас із громадянином Польщі Кшиштофом Дубінкою. У домі Кшиштофа ми зупиняємося, коли приїздимо до Польщі. Кшиштоф у свою чергу знайшов людей, які допомогли нам потрапити до варшавської клініки. Саме ці люди і заплатили за моє перше обстеження. Чесно зізнаюсь, що я не чекала такої чуйності та доброти від громадян сусідньої держави. Це є черговим доказом того, що головне в людині – доброта, а не національність. Крім того, у групі «Допомагай – маєш це у генах» Андрій Козак також провів акцію зі збору коштів на моє лікування. Я дуже вдячна людям, які відгукнулися. Попереду мене чекає ще одне обстеження, і днями я з чоловіком Анатолієм їдемо знову до Польщі. Але на операцію не вистачає ще 5 тисяч євро. І я знову очікую на допомогу добрих людей.
Усіх, хто бажає допомогти Інні, просимо перераховувати кошти на її особистий рахунок: 4149439107155743.
Поспішаймо творити добро. Можливо, завтра допомога знадобиться нам.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Матеріал підготовлений за ініціативи благодійного фонду Олександра Шевченка та українського журналістського фонду.
Коментарі