Хобі, яке стало справою всього життя для великої родини

Навряд чи знайдеться людина, яка буваючи в Тростянці і проходячи повз садибу подружжя Віктора Сулими та Людмили Найденко, не зупинилася хоча б на мить і не помилувалася незвичними витворами людських рук.
Майже кожен із нас уже з дитинства виношує мрію про своє майбутнє. От тільки дехто так і доживає вік, поглинутий буденною рутиною, все відкладаючи втілення заповітної мрії на завтра, а хтось уперто і наполегливо добивається своєї цілі, перетворивши її на справу всього життя.
Для уродженців Дніпропетровська, а нині жителів Волині Віктора Сулими і Людмили Найденко такою справою стало мистецтво виготовлення різноманітних скульптур, ікон та інших виробів із бетону, пластика і дерева. Їхнє обійстя, яке придбали у квітні минулого року в невеликому селі Тростянка, що неподалік Устилуга, не може не зачарувати людину, яка хоч раз це побачила. Подих перехоплює, коли споглядаєш розфарбованих яскравими кольорами звірів і птахів, фігурки персонажів із казок, фонтани, вази, скульптури святих, статуї античних богів та ангелів, яких тут більше двох тисяч різновидів, а також різьблені дерев’яні ікони, картини і композиції в самому будинку.
Правда, спочатку подружжя обрало для себе зовсім інші професії. Віктор після закінчення Харківської юридичної академії став юристом, Людмила працювала лікарем-гінекологом. Разом вони вже більше 30 років.
Бізнес із виливання різних скульптур після розвалу СРСР у 1995 році започаткували батьки Віктора та Людмили. Згодом до них приєдналися й інші їхні родичі. Віктор з Людмилою спершу у вільний від роботи час їм просто допомагали. Захоплення цим ремеслом і бажання займатися ним у подружжя з’явилося вже після того, як почали зводити власний будинок. На той час у них уже народилося двійко діток – дочка Аліна і молодший на рік син Дмитро, тож батькам треба було подбати про власне сімейне гніздечко.
«Побачене нас так вразило, що захотілося зробити щось подібне самим»
-Почалося все з того, що для будівництва нам знадобилися балясини. Шукаючи їх, ми об’їздили багато різних місць як в Україні, так і в Польщі, але нічого не знайшли. Не пам’ятаю вже де, один поляк, який займався цим бізнесом, запропонував нам купити у нього форми і самим виготовляти потрібні матеріали. Він також запросив оглянути його роботи. Виробів було небагато – всього кілька скульптур, але вони нас настільки вразили, що, крім форм, придбали ще й двох левів. Дуже захотілося навчитися робити щось подібне самим. Тож повернувшись додому, ми з Людою поїхали вчитися в Італію, де під час відпочинку бачили такі ж досконалі та витончені фігури у парках, скверах та білля приватних вілл італійців. Пробули ми в Італії близько трьох місяців. Там же познайомилися із майстрами з Варшави, які запросили до себе, пояснивши, що італійці зазвичай вчать так, щоб люди були залежні від них і купували тільки їхні матеріали. А після навчання в Польщі ми, мовляв, зможемо започаткувати власний бізнес зі значно меншими затратами і ні від кого не залежати. Прислухавшись до цих порад, ми з дружиною поїхали вивчати ремесло в Польщу. Тепер ось уже майже два десятки років займаємося улюбленою справою, яка давно стала сімейною, приносячи достаток і моральне задоволення від плодів своєї праці для всієї нашої великої родини не лише у Дніпропетровську, а й уже тут, на Волині. В Іваничах мешкає мій двоюрідний брат Юрій, який теж зацікавився цим ремеслом, залучивши до нього і своїх дітей, - розповідає пан Віктор. – Під час канікул та кожен другий тиждень додому приїжджають наші студенти, які допомагають розмальовувати готові вироби, підбирають фарби і відтінки, а також уже навчилися виготовляти макети витворів. Сам процес виготовлення досить складний. Наприклад, щоб зробити ось такого слона, - показує господар на велетенську тварину поряд із двома великими горилами, – чотирьом працівникам потрібно працювати місяць. Маленького орла з бетону можна вилити за один день. Потім ще треба два дні, щоб його зашпаклювати, зачистити і розфарбувати. А на виготовлення такого ж самого птаха з пластика одній людині знадобиться місяць. Найперше ми продумуємо ідею. Потім на комп’ютері спеціальна програма вимальовує віртуальний макет виробу для 3Д-модельного верстака з різьби по дереву. До речі, на цьому ж верстаку вирізьблюємо й ікони та інші речі. Правда, є деякі моделі, які ліпимо вручну з пластиліну. Після цього виготовляємо форми, робити які нас навчили поляки. Якщо потрібно зробити щось на іншому верстаку, звертаємося до майстрів. Сам матеріал у форму вже заливають наймані працівники, яких у нас зараз четверо. Ми ж із дружиною контролюємо процес і слідкуємо, щоб усе було зроблено правильно, бо самій Людмилі підняти відро цементу вже важкувато. Та й у мене нога хвора. Матеріали замовляємо у Польщі, Бельгії, Франції, Китаї та інших країнах світу, деякі через «Нову пошту», а ще деякі – на вітчизняних фірмах, які завозять їх із-за кордону. Матеріали ці досить дорогі, але якісні. Вироби з них не зрівняти із гіпсовими. Ні морозу, ні дощу вони не бояться. Реалізуємо їх тепер переважно в Україні. Деякі священики з різних конфесій, з якими ми швидко подружилися, замовляють скульптури святих для храмів. Раніше, звичайно, географія реалізації була ширшою, мали роздрібні точки в Росії, Казахстані, Криму та інших країнах.
На Волинь Віктор із Людмилою переїхали, щоб бути ближче до дітей, які вже другий рік вивчають англійську філологію та туристичний бізнес у Державній вищій техніко-економічній школі в м.Ярослав (Польща). Обоє хочуть вчитися далі, а після закінчення навчання планують працювати в Польщі. За навчання дітей треба платити. Тож батьки разом зі своїми польськими друзями відкрили спільну фірму ще й у Польщі та планують розширити бізнес, адже треба купити дім і для дітей.
-У Польщі, як і в багатьох інших країнах, у нас дуже багато друзів, які завжди гостинновідкривають перед нами двері своїх домівок і запрошують погостювати в них хоча б кілька днів. Дуже привітно зустріли нас торік і тут, на Волині. За рік ми знайшли півсела друзів. Ми, в свою чергу, теж хочемо якось віддячити сільській громаді за приязнь і доброту, - каже господар царства скульптур.
Валентина Савчук,с.Тростянка Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі