На роботу громадським транспортом, стриманий костюм придбаний за ціною в межах середньої зарплати, у холодильнику продукти з найближчого супермаркета – це ідеальний політик очима народу. Таких багато в Європі – в Україні такий один.
Завершуючи настанови, де і як я маю чекати на зустріч, помічник депутата Сергій спитав: «Ви ж впізнаєте його? Знаєте, як він виглядає?» Ще б пак. До місця, де триває державотворчий процес, він дістається на метро – Михайло Гаврилюк, козак, єдиний в Україні народний депутат, котрий і на сесійних засіданнях у Верховній Раді, і у повсякденному житті замість дорогих костюмів «Brioni» (улюблений бренд українських можновладців, вартість на виріб італійського дому моди стартує від 17-20 тисяч гривень) вибирає камуфляжний одяг, опікується батальйоном «Золоті ворота», а під час розмови поводиться, наче парубок із сусіднього обійстя. І сподівається все найкраще для України зробити зараз, щоб не переобиратися на другу каденцію.
-Михайле, як Ви почуваєтеся у Верховній Раді серед дорого одягнених людей, які їздять на розкішних автомобілях?
-Я народився у незаможній сім’ї. Мене навчили любити людей. Навчили любити ближніх своїх, а не гроші. Вони не спокушають мене. Влада – теж. Десь виникають непорозуміння. Хтось – мільйонер, а хтось – проста людина, тут важко знайти спільну мову.
-Ви були на Майдані з самого початку. Скажіть, чи тепер Вас оточують ті самі люди, які зверталися тоді зі сцени, які казали, що вони з народом? Чи щось змінилося?
-Традиційно ті, хто дає багато обіцянок, говорить багато слів, нічого не роблять. По-друге, ті, хто прийшов до влади, опиняються перед великою спокусою. Це гроші, це жага володарювати. Не кожен встоїть, багато піддаються на спокусу дияволу й забувають своє людяне єство. Людина, яка важче ложки в руках нічого не тримала, ніколи не лягала голодна спати, ніколи не думала про те, чим буде завтра годувати родину, як може думати про нужденних?
-А в чому саме виникають непорозуміння?
-Я намагаюсь захистити наш народ. Наприклад, я – проти відміни пільг для інвалідів 1-ї та 2-ї груп, дітей-сиріт, багатодітних родин. Але вони цього не розуміють. Кажуть: немає у бюджеті коштів. То нехай шукають! Як це взяти та відрубати дітям допомогу? Хай статками поділяться мільйонери.
-Серед депутатів є учасники АТО, бійці з батальйонів. Ви не товаришуєте з ними?
-У парламенті знайти друга непросто. Спілкуюся з ними, не воюю – це точно, маємо нормальні стосунки.
-Ваша мама, родина пишаються Вами?
-Само собою. В нашому роду не було таких великих чинів. Може, ще за козаків. А тут депутат, як-не-як, привід для гордості є.
-Напевно, до Вас отак запросто звертаються сусіди, односельці з різними проханнями?
-Так, односельчани просять зважати на їхні, простих бідних людей, проблеми. Відколи село стоїть – там ніколи не було дороги. Асфальтове покриття давно «лежить» в документах – влада вкотре обдурила народ. Ця проблема наразі не зовсім актуальна, бо в країні війна. Однак ми продовжуємо справно платити податки за пальне, за дороги, наприклад. Платимо стільки, що мали б дороги, вкриті золотом. Але їх нема, бо хтось кладе гроші собі в кишеню, а нам раз або двічі на рік латають ями. Це відмивання грошей.
-Тема війни на сході Вам особливо близька, адже Ви займаєтеся волонтерством, допомагаєте бійцям, які перебувають у зоні АТО. Прокоментуйте ситуацію, що склалася довкола 51-ої ОМБр. Від початку АТО вони мають найбільші втрати солдат. Кілька десятків тих, кому вдалося вижити в пеклі, як, наприклад, Іловайський котел, командувачі віддали під суд за дезертирство.
-Я знаю точно: у нашій армії - регулярній, добровольчій чи МВС - є непорозуміння. Командири не можуть порозумітися між собою. Нема взаємодопомоги, однакової команди, однакової думки вони не знаходять. Якщо волинські солдати звернуться до мене, я надам їм всіляку підтримку та допомогу, що в межах моїх депутатських повноважень.
-Чому в нас досі триває війна, на Вашу думку? Перед виборами Президент обіцяв зупинити конфлікт за 2-3 години.
-Питати треба у нашого Президента, міністра оборони. Вони мають знайти тих, хто винуватий в Іловайському котлі. Президент ще тоді наказав своїм службам провести розслідування. Але щось воно дуже тихо, нічого не чути, як воно відбувається. Мабуть, є що приховувати. Або могла бути неправильна команда, або взагалі ніякої команди не було. Там щось є, що не хочуть висвітлювати. Нині ж ми маємо таку ситуацію, що її непросто погасити, бо задіяні російські сили. Їхня держава, як відомо, займає третє місце в світі за рівнем озброєння. Так що тяжко. Але була б у нас сучасна зброя, а не ті зламки, що зараз на фронті, ми могли б швидше те все перемогти, переламати. Перша наша проблема – відсутність нормального командування, адекватного, єдиного в діях. Друга проблема – нема порядку в батальйонах. Через те маємо смерть бійців. Смерть через глупість і невміле командування.
-В Україні є закон «Про очищення влади». Кого б Ви люстрували першим?
-Люстрація – хороший закон. Я б починав з тих, хто не потрапив у люстраційні списки, з вибраних шляхом голосування: голів сільських рад, потім районних і далі. Депутатів міських, районних – всіх треба люструвати, у мене з ними кожного дня йде війна. «А нас вибрав народ, а ви не маєте права», - і вони починають мені пхати палки в колеса, не дають повноцінно працювати, відмовляють у наданні необхідних документів, не задовольняють депутатських запитів. От скільки зараз розбазарюється землі під прикриттям, що її надають учасникам АТО? Бійцям дістаються крихти від загальної кількості призначених для цього наділів. Решта переходить у володіння чиновників та членів їхніх сімей.
-Владу на місцях досі здійснюють старі кадри, ще комуністичної «школи». Багато з них, в минулому секретарі райкомів, нині називаються міськими головами, однак за політичним окрасом тепер входять до блоку Петра Порошенка. Чи такий штат владців не дискредитує Петра Олексійовича як Президента європейської держави?
-Ці старі пережитки совдепії не можуть думати так, як цього зараз потребує суспільство. А суспільство вимагає думок людини, що народжена вільною, незалежною. У нас є світлі голови, прекрасна молодь, якої потребує країна, щоб розвиватися. А старі хай ідуть в черзі за ковбасою стояти, як у їхній далекій молодості. Хоча під їхнім керівництвом напевно скоро всі ми станемо в черги.
-На наступних виборах Ви будете балотуватися в депутати?
-Якщо в нашій державі буде все гаразд, якщо вона розквітатиме, то навіщо туди? Зараз у нас багато зла. Половина новоприйдешніх депутатів – молоді, вони хочуть щось змінити. Надіюся, що ми зможемо.
***
Нещодавно минуло сто днів, як козак з Майдану став народним обранцем від «Народного фронту». У вересні Михайло Гаврилюк планує стати студентом, щоб потім, коли всеукраїнське добро переможе зло і влада нарешті почує простих людей, працювати вчителем трудового навчання або фізкультури. Якщо зможе до того часу відгукнутися на всі звернення про допомогу. Козак журиться: «А їх стільки, що, здається, Україна зараз в пеклі».
Кристина Павлюк, м.Київ
Коментарі