Герої Володимирського краю, що віддали життя за волю України

Герої Володимирського краю, що віддали життя за волю України
Герої Володимирського краю, що віддали життя за волю України

Захищаючи України від російських загарбників, загинули воїни-герої Василь Чайка із села Залужжя та Андрій Млинар із села Турівка Устилузької громади.
Про сумну звістку повідомили на сторінці Устилузької громади у фейсбуці. «З глибоким сумом повідомляємо про загибель двох наших мешканців, воїнів-героїв, які полягли на полі бою, захищаючи нашу Батьківщину від клятого ворога. Схиляємо у скорботі свої голови в пам’ять про Василя Чайку, жителя с.Залужжя, та Андрія Млинара, жителя с. Турівка», – йдеться у повідомленні.
Відомо, що Василь Чайка уперше потрапив до одного з добробатів у шістнадцять років. Закінчив перший курс профтехучилища і рвонув на Схід за прикладом брата. Там додав собі два роки, щоб не відправили додому, і почав готуватися до бойових дій у тренувальному таборі, пише «АрміяInform».
Якось під час перерви у заняттях інструктор, досвідчений доброволець, на телефоні показав фото побратимів ще з 2014 року. На одному з них Василь упізнав старшого брата Віктора Чайку. Інструктор, побачивши реакцію хлопця, почав розпитувати його, а пізніше зателефонував Вікторові й дізнався: Василя шукають батьки й уже подали в поліцію. Тож юнака відправили додому.
— Їдь, хлопче, навчайся, здобувай професію, а на твій вік війни ще вистачить, встигнеш, — сказав на прощання командир.
Василь повернувся до батьків. Ті зраділи, що юнак живий і неушкоджений. Він продовжив навчання, здобув професію, навіть попрацювати встиг. Але мріяв здійснити задумане. Тож щойно йому виповнилося вісімнадцять, вирушив у військкомат. Його направили в навчальний центр, а звідти — в окрему механізовану бригаду. І чотири роки Василь знову був серед захисників України. Із товаришами відбув кілька ротацій, набув бойового досвіду. Василь, попри молодий вік, став головним сержантом взводу і навчав молодих хлопців, які приходили у підрозділ на заміну ветеранам.
30 березня у соборі Різдва Христового відбулося прощання із загиблим 42-річним прикордонником, жителем села Новосілки Миколою Ткачуком.  
Боєць, який багато років служив на заставі імені Івана Пархоменка, загинув поблизу міста Курахове Донецької області, захищаючи нашу державу від окупанта. 
У прощальній церемонії взяли участь рідні та друзі загиблого, жителі громади, а також представники місцевої та районної влади.  
«Сьогодні ми втрачаємо наш цвіт. Платою за незалежність України є тисячі людських життів. Ми прокладаємо шлях для майбутнього наших дітей, та все ж не можемо передати словами біль утрати дружини, яка залишилась без вірного чоловіка, дітей, які втратили люблячого батька, батьків, які похоронили рідного сина», - зазначив міський голова Ігор Пальонка. 
Героя поховали у селі Новосілки під оркестровий гімн та прощальні постріли військових. Без батька залишилось троє дівчат.
2 квітня у селі Заставне Литовезької громади попрощалися із загиблим 28-річним захисником України Ігорем Модіним.
Воїн загинув від важких поранень. У нього залишилась дружина та 4-річна донечка.
Як інформують у фейсбуці Заболотцівського ліцею, випускник 2011 року Ігор Васильович пішов захищати нашу країну усвідомлено в числі перших, адже мав бойовий досвід – пройшов пекло війни у 2014-2015 роках.
«Демобілізувався, завів сім’ю, народилась донечка, яку він дуже любив. Мав багато планів на життя. Не судилося… Будь проклята війна, розв’язана «братами-слов’янами»! Вічна пам’ять, тобі, Ігорю, та безмежна дяка від нас усіх. Просимо прощення у Тебе та просимо у молитвах прощення у Бога для Тебе», – йдеться у дописі.
За словами Ігоря Лісового, Герой працював водієм навантажувача на ТОВ «Кроноспан УА». 1-го квітня під час перевезення тіла загиблого люди створили живий коридор, аби гідно зустріти та провести Ігоря в останню путь.
2 квітня відбулася прощальна панахида в Успенському соборі Зимнівського монастиря за полеглим у бою Героєм Володимиром Зімичем, повідомляють на сайті громади.
Загинув Володимир 18-го березня в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання у місті Миколаїв.
«Ми приносим щирі співчуття рідним та близьким. Сумуємо разом з вами! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються у наших серцях!» – йдеться у дописі.
4 квітня у храмі Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії відбулася панахида за загиблим солдатом Олегом Орловим. В останню путь Героя з усіма військовими почестями провели його рідні, побратими та жителі громади.
Володимирчанин, якому тепер назавжди 50 років, загинув, захищаючи Україну від російської навали. З перших днів війни він мужньо обороняв Батьківщину у лавах 14-ї ОМБр. У загиблого Олега Орлова залишились мама та троє дітей.
Слова скорботи під час прощальної церемонії  висловив настоятель храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії отець Євген Рябець. Співчуття рідним від імені місцевої влади висловив секретар Володимир-Волинської міської ради Іван Юхимюк.
Поховали загиблого солдата під звуки військового оркестру на Федорівському кладовищі. 
Редакція газети «Місто вечірнє» висловлює щирі співчуття родинам загиблих.
Вічна пам’ять Героям!

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: