Окрасою старовинного Володимира є давні храми, яких у минулому, за підрахунками краєзнавців нараховувалося понад 20. Особливо важливою частиною інтер'єру церков були фрески.
Фреска – це живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства. Фрески робилися за допомогою сиру, шматків каменю, природних барвників та інших засобів.
Малювали фрески спеціальними мінеральними фарбами по мокрій штукатурці. Часто у фарби додавали вапняне молоко – тобто розчин вапна.
Існує сухіша та вологіша технологія написання фрески. Написання фресок є досить складним, тому що робота над такою фрескою може тривати не один день. Вапняна вода та пігмент наносяться разом. Але повторне зволоження тиньку веде до його псування. При написанні пігменти чи фарби наносяться на вологу штукатурку, яку попередньо (перед накладанням пігменту) зволожують вапняковою водою. При нанесенні пігмент змішується з вапняковою водою і стає вапняковою фарбою. При засиханні виникає однорідний тиньк з малюнком. Більшість художників витрачали на роботу над значними фресками від 5 років, але чим довше майстер працює над шедевром, тим нижча його якість, адже тиньк від вологи починає кришитись.
У 14-15 століттях одним з відомих митців у Європі, які малювали фрески був італієць Джотто.
Монастирі у Європі змагалися в запрошенні на роботу відомих художників.
Фресками прикрашали як церкви, так і палаци, церковні та домашні каплиці, суспільно значущі споруди, як фасади, так і інтер'єри. Сюжети для написання фресок — Старий Заповіт (Створення Адама), сцени життя і страсті Христові (Благовіщення, Таємна вечеря, Поцілунок Юди, Розп'яття, Оплакування Христа), алегорії (Алегорія мудрого правління), міфічні персонажі (Геракл), батальні сцени («Перемога імператора Костянтина над Максенцієм»), фіксація подій папського двору («Заснування Ватиканської бібліотеки папою Сикстом IV»), значущі події дрібних герцогських дворів тощо.
У Київській Русі також храми оздоблювали фресками.
Найвизначнішими зразками цієї системи оздоблення є Софіївський собор в Києві (1037 р.) і Михайлівський Золотоверхий (поч. XII ст.); Другу мистецьку школу творили майстри Успенського собору Києво-Печерського монастиря (XI ст.). У Софійському соборі домінують синій, білий, пурпуровий і частково зелений кольори.
Були фрески й у храмах міста Володимира. Зокрема, своїми чудовими фресками славився Успенський собор. На жаль, його фрески не збереглися до нашого часу. Згадуються лише окремі їх фрагменти.
Мистецтвознавець Григорій Логвин, який був у Володимирі у 1947 році, писав, що колись на стінах Василівської церкви також були оригінальні фрески, але їх заштукатурили у 18 столітті.
Припускають, що фрески були й на стінах Собору Різдва Христового.
У наш час у Володимирі є єдина церква у якій збереглися фрески – це костел святих Якима і Ганни. Усередині, на правій і лівій стіні ми бачимо зображення чоловіків і жінок. Хто вони? Точно сказати не можливо, напевно, це ангели. Припускають, що ці зображення могли позначати місця, де молилися чоловіки та жінки. Хто автор цих фресок ми також не знаємо. Очевидно, що вони малювалися у другій половині 18 століття – водночас, коли будувався костел. Приємно, що хоч в одній церкві нашого міста збереглися стародавні фрески – одне з найпрекрасніших мистецтв.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Коментарі