Фестивальна зустріч з Василем Шклярем

Щільна програма фестивалю «Княжий» найбільше зацікавила багатьох із нас темами «Гутірки» та «Літературна сцена», адже згідно з анонсом там можна почути і побачити таких особистостей як Любко Дереш, Остап Дроздов, Олександр Полонинський, Ольга Ляснюк, організатора фестивалю нашого депутата Ігоря Гузя.
Та найперше хотілося почути і побачити Василя Шкляра. Цей письменник є одним із найвизначніших і містичних сучасників. Його книги «Перший сміх», «Ностальгія», «Тінь сови», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Залишенець. Чорний ворон» без перебільшення заволоділи розумом і серцями читачів.
Твори письменника достойно оцінені, отримали багато літературних нагород та перекладені багатьма мовами. Роман «Залишенець. Чорний ворон» став чи не найрезонанснішою подією у мистецькому житті України. З цим романом у 2011 році Василь Шкляр став лауреатом Національної премії ім. Т.Г.Шевченка. Але письменник, переживши потужну хвилю цькувань тогочасного міністра освіти Табачника і чиновників за свої переконання та патріотичну позицію, звернувся до Президента Януковича з проханням відтермінувати вручення йому премії до того часу, коли при владі не буде Табачника. В результаті в Указі Президента щодо лауреатів Шевченківської премії, прізвище Шкляра взагалі не значилося.
Та любов і шана читачів була такою, що громадськість почала збір коштів для альтернативної премії. Було зібрано 255 тисяч. Народна премія була вручена письменникові зі словами: «За повернення українській нації історичної пам’яті». У подячному слові Василь Шкляр заявив про своє рішення віддати зібрані кошти на екранізацію роману.
Знаючи творчість письменника і про такі моменти його творчої біографії, дуже хотілося почути і побачити його самого. Красивий сивочолий і надзвичайно харизматичний чоловік відразу заволодів увагою слухачів. На зустріч з ним прийшло немало людей. І що приємно здивувало – багато молоді. Хлопці і дівчата не лише слухали, а й запитували. Чітку, образну, гарну українську мову письменника люди слухали понад годину. Кожен почув, що хотів. А почути було що. Письменник говорив про Україну, про її древню і сучасну територію, про людей, про біль душі, зважаючи на події в державі. Скупими вагомими словами допомагав людям усвідомити роль кожного у ситуації, в якій опинилася Україна. Говорив щиро, просто, від душі. І кожне слово западало в душу. Відповів на багато питань. Роздав багато автографів, якими слід дорожити. Масштаб особистості письменника годі оцінити. Вже стільки написано. І що не книжка - то подія. А творчий горизонт далеко попереду. Тож нехай щастить на довгі і щедрі літа.

Розділ новин: 

Коментарі