Дорогі дороги… Шановні водії…Ввічливі пішоходи… Це все ми, володимир-волинці

Публікації

Кілька років тому я вперше  побачила польські дороги. А повертаючись додому через митний пост  Устилуг, не могла стримати сліз, по новому  оцінюючи дорогу до Володимира-Волинського. Думала, невже ми найгірші в світі люди, якщо так живемо, це терпимо і чи тому  буде колись кінець.

З часом побачила, що не всі  шляхи  у Польщі ідеальні, а  в нас з кожним роком  стає більше хороших доріг. І для транспорту,  і для пішоходів. Хоча  з тротуарами, мені так здається, проблем  зараз у місті більше.

Центральні вулиці   ( Луцька, Ковельська, Устилузька)  облаштовані  тротуарами  пристойної якості.  Для пішоходів.  Легалізація   велосипедної доріжки на тротуарі на Ковельській перенесла  цих учасників  руху з автомобільних шляхів (де вони традиційно раніше їздили) на тротуар і  спричинила  більше проблем, ніж  було раніше.   Цей тротуар зручний  для мам з колясками, тому що  облаштовані  з`їзди  на  проїжджі частини бічних вулиць . З тої ж причини   по правій ( з центру ) стороні  Ковельської  ходять  бабусі  з «кравчучками». І, звичайно,  велосипедисти, які  їздять у двох напрямках.  Якщо додати ще пішоходів, то, погодьтесь, що  на найкращому тротуарі  міста Володимира-Волинського занадто людно.  І чого б тут  не стати  взаємно ввічливими? Чому пішоходам   просто не перейти через дорогу і  звільнити «транспортний» тротуар для тих, кому  він потрібніший. Звичайно,  це не закон, який всім необхідно виконувати, але ж  так  буде краще для всіх.

Дорога з Ковельської  до  ресторану  Княгині Ольги в кількох місцях  залишилася  без  тротуарів . Тут вже взаємно ввічливими бути не варто,  тут  потрібні  санкції  для  порушників облаштування присадибних ділянок.  Занадто вузькими, щоб облаштувати  тротуар, є більшість  маленьких вуличок міста. На них ледве вистачає місця, щоб розминутися двом автомобілям. Це говорить про одне: у міста не було  і немає стратегії і єдиних будівельних норм   в облаштуванні міських  доріг.  І хоч зараз більшість   малих  вулиць заасфальтовані,  є ще десятки  таких,  для жителів   яких дощ означає  гумові чоботи. Таким  мешканцям міста найбільш образливо  слухати інформацію про модернізацію  центральної площі. Там асфальт здиратимуть як морально застарілий, а для них таке покриття дороги за щастя. Може, не братися за модернізацію  поки не буде  заасфальтована остання  володимир-волинська маленька вуличка?  Бо  сучасні туристи  дуже  допитливі, вони люблять робити кроки вліво -вправо від рекомендованих маршрутів.  А що вони побачать у володимир-волинських  дворах  багатоповерхівок? Як сказали  колишні  земляки, які зараз проживають у Франції, наші  двори можна порівнювати лише  з кварталами африканських бідняків.

Окрема тема:  парковки  біля дитсадків.  Найгірша  - поблизу   дитсадка біля швейної фабрики.  Не  облаштовані – скрізь. І  ще одне. Наші земляки, які проживають у Данії, розповіли, що у них в містечку є одна глуха дитина. Одна на  кілька  квадратних кілометрів.  Та  на всіх в`їздах в місто  висять таблички «Зона глухої дитини».  У Володимирі навчається сто глухих дітей, але коли я заговорила  на  цю тему з одним з колишніх керівників ДАІ, то він з мене відверто посміявся. Які ще таблички, вони відволікатимуть водіїв від руху…

А вже наступник того начальника ДАІ   не на камеру  розповідав, чому володимир-волинським водіям  інспектори прощають порушення, за які  штрафують нововолинців. Справа в менталітеті.  Коли правоохоронці виїжджають на ДТП у Володимир-Волинський, то на місці аварії вже є десятки людей і кожен  готовий чимось допомогти. У Нововолинську  так не  прийнято. Там  за роботою поліцейських  місцеві жителі зазвичай спостерігають  з-за своїх парканів. Тому  лише закон гуманізму для всіх один…

Валентина Дейнека