Кілька років тому я вперше побачила польські дороги. А повертаючись додому через митний пост Устилуг, не могла стримати сліз, по новому оцінюючи дорогу до Володимира-Волинського. Думала, невже ми найгірші в світі люди, якщо так живемо, це терпимо і чи тому буде колись кінець.
З часом побачила, що не всі шляхи у Польщі ідеальні, а в нас з кожним роком стає більше хороших доріг. І для транспорту, і для пішоходів. Хоча з тротуарами, мені так здається, проблем зараз у місті більше.
Центральні вулиці ( Луцька, Ковельська, Устилузька) облаштовані тротуарами пристойної якості. Для пішоходів. Легалізація велосипедної доріжки на тротуарі на Ковельській перенесла цих учасників руху з автомобільних шляхів (де вони традиційно раніше їздили) на тротуар і спричинила більше проблем, ніж було раніше. Цей тротуар зручний для мам з колясками, тому що облаштовані з`їзди на проїжджі частини бічних вулиць . З тої ж причини по правій ( з центру ) стороні Ковельської ходять бабусі з «кравчучками». І, звичайно, велосипедисти, які їздять у двох напрямках. Якщо додати ще пішоходів, то, погодьтесь, що на найкращому тротуарі міста Володимира-Волинського занадто людно. І чого б тут не стати взаємно ввічливими? Чому пішоходам просто не перейти через дорогу і звільнити «транспортний» тротуар для тих, кому він потрібніший. Звичайно, це не закон, який всім необхідно виконувати, але ж так буде краще для всіх.
Дорога з Ковельської до ресторану Княгині Ольги в кількох місцях залишилася без тротуарів . Тут вже взаємно ввічливими бути не варто, тут потрібні санкції для порушників облаштування присадибних ділянок. Занадто вузькими, щоб облаштувати тротуар, є більшість маленьких вуличок міста. На них ледве вистачає місця, щоб розминутися двом автомобілям. Це говорить про одне: у міста не було і немає стратегії і єдиних будівельних норм в облаштуванні міських доріг. І хоч зараз більшість малих вулиць заасфальтовані, є ще десятки таких, для жителів яких дощ означає гумові чоботи. Таким мешканцям міста найбільш образливо слухати інформацію про модернізацію центральної площі. Там асфальт здиратимуть як морально застарілий, а для них таке покриття дороги за щастя. Може, не братися за модернізацію поки не буде заасфальтована остання володимир-волинська маленька вуличка? Бо сучасні туристи дуже допитливі, вони люблять робити кроки вліво -вправо від рекомендованих маршрутів. А що вони побачать у володимир-волинських дворах багатоповерхівок? Як сказали колишні земляки, які зараз проживають у Франції, наші двори можна порівнювати лише з кварталами африканських бідняків.
Окрема тема: парковки біля дитсадків. Найгірша - поблизу дитсадка біля швейної фабрики. Не облаштовані – скрізь. І ще одне. Наші земляки, які проживають у Данії, розповіли, що у них в містечку є одна глуха дитина. Одна на кілька квадратних кілометрів. Та на всіх в`їздах в місто висять таблички «Зона глухої дитини». У Володимирі навчається сто глухих дітей, але коли я заговорила на цю тему з одним з колишніх керівників ДАІ, то він з мене відверто посміявся. Які ще таблички, вони відволікатимуть водіїв від руху…
А вже наступник того начальника ДАІ не на камеру розповідав, чому володимир-волинським водіям інспектори прощають порушення, за які штрафують нововолинців. Справа в менталітеті. Коли правоохоронці виїжджають на ДТП у Володимир-Волинський, то на місці аварії вже є десятки людей і кожен готовий чимось допомогти. У Нововолинську так не прийнято. Там за роботою поліцейських місцеві жителі зазвичай спостерігають з-за своїх парканів. Тому лише закон гуманізму для всіх один…
Валентина Дейнека