17 листопада 1978 року на небосхилі життя загорілася зірочка Дмитра Ольшевського. Через 40 років, 30 листопада 2018 року, ця зірочка згасла назавжди, але світло її горить незгасним вогником у серці рідних, близьких і однополчан Дмитра Петровича Ольшевського. Дмитро Ольшевський народився на Київщині в містечку Попільня. Після навчання у Київському та Житомирському військових училищах був направлений на службу у Володимир-Волинський. Тут він створив сім’ю, знайшов друзів та однодумців. За словами рідних, Дмитро Петрович відзначався аналітичним розумом, вдумливістю, зваженістю у прийнятті рішень, глибоким розумінням життя, високим професіоналізмом. “ Він був гідним звання “офіцер”, - кажуть про Дмитра близькі люди.
Починаючи з 2014 року, Дмитро Ольшевськй незмінно перебував у бойовому строю. Волноваха, Савур-Могила, Іловайськ, Мар’їнка, Авдіївка - назви цих міст, які завжди віддаватимуться біллю в серцях українців, для Дмитра та його побратимів значили не більше, як бойові будні, страшні, жорстокі будні. Недаремно майор Ольшевський часто повторював свій власний афоризм: “На війні атеїстів немає”. У найстрашніших ситуаціях його не зраджували людяність і порядність. Після важких боїв на Савур-Могилі, де довелося пройти випробування не лише “градами”, а й голодом та спрагою, знесилені воїни під командою майора Ольшевського все ж повернулися до місця бою, аби винести поранених товаришів. За це командир отримав догану. Можливо, саме тому він так не любив публічності. За час проходження служби в АТО Дмитро Петрович отримав декілька поранень, але ніколи цього не афішував. Зате з великим душевним болем переживав втрату друзів і бойових побратимів. У такі хвилини щиро жалкував, що не він був на їх місці.
Та підступна хвороба вже чатувала на відважного офіцера. Вона підкосила Дмитра Петровича саме в той час, коли його перевели до Києва. Як стверджують лікарі, злоякісна пухлина стала результатом важких моральних потрясінь, а також фізичної перенапруги. Майор Ольшевський відійшов у вічність 30 листопада 2018 року, всього через тринадцять днів після свого 40-річчя. Похований офіцер у рідній Попільні. Але близькі, які залишилися на Волині, не забувають його і в ці листопадові дні з любов’ю згадують про Дмитра. Розділяючи горе близьких від важкої втрати, ми одночасно і відчуваємо велику гордість за наших українських воїнів. Дмитро Ольшевський був нагороджений медалями і орденами, серед яких особливо цінував ордени “За мужність” та “За оборону України”. Герої не вмирають!
Коментарі