Для руснівської вишивальниці найкращими візерунками є квіти рідної землі

Публікації

Українська земля славиться майстрами народної творчості. На першому місці, звичайно, стоїть мистецтво вишивки, яке вже отримало визнання і високу оцінку у всьому світі. І все ж почерк майстринь, які проживають у різних етнічних регіонах, помітно відрізняється один від одного. Бо сюжет кожної вишивки передає особливості місцевої природи.
Мешканка села Руснів Любов Миколаївна Джура народилася в 1975 році в селі КачинКамінь-Каширського району. Але у зв’язку з ранньою смертю батька і наступним заміжжям матері переїхали в село Колона на Іваничівщині. Життя Любові склалося непросто. Закінчивши школу, вийшла заміж, народила трьох дітей, але подружнє життя не склалося. Згодом зустріла нового обранця, Віктора Євгеновича, з яким переїхала до Руснова. Підросли діти. Донька Олена працює вчителем молодших класів у Нововолинську. Син Петро служить в українському війську, а найменший Павлик ще ходить до школи. Родина живе звичайним сільським життям, тримає господарство. Але є у Любові Миколаївни захоплення, яким вона славиться на все село. Це - вишивка. Майстриня називає це хобі частиною своєї душі.
А все почалося з того, що Люба в дитинстві зовсім не вміла вишивати. Вчила її цьому рукоділлю вчителька Колонської школи Тетяна Іванівна Дедюк.
- Я зовсім не була впевнена в тому, що зумію вишивати, - зізнається пані Любов. - Отож, довелося докласти зусиль, бо вчителька запевняла, що я обов’язково навчусь вишивати. І ось тепер не уявляю життя без вишивки: вишиваю рушники, серветки, килимки, але на першому плані - подушки.
І дійсно, вишиті подушки у кожній кімнаті майстрині: і на дивані, і на ліжках, і на м’яких кріслах. Очі неможливо відірвати від краси і багатства візерунків. Спостерігаються карпатські мотиви, галицькі барви, та все ж переважають традиційні волинські сюжети - квіти, ягоди, зайчики, білочки. Є і зображення людей, в основному перенесені зі старих листівок, оскільки рукодільниця бере сюжети з малюнків, а також втілює у вишивці сюжети українських пісень.
- Я відвідую своє рідне село на Камінь-Каширщині. Мене туди тягне. Ось чому мотиви моєї маленької батьківщини для мене найрідніші і найближчі серцю. У вишивальниць мого рідного села завжди переважали в роботах квіткові композиції, тваринки наших лісів, зображення дерев, сюжети місцевих пісень. Рідна земля входить у серце раз і назавжди і я розумію тих людей, які волею обставин опиняються в інших районах чи областях, а душу залишають в рідному селі чи місті. Цей поклик землі прадідів ніщо не заглушить, а я його відтворюю у своїх роботах.
Подушки пані Любові настільки красиві, настільки заворожують, що мимоволі відчуваєш себе в нереальному світі, скоріше всього - у казці. Аж не віриться, що цю красу створили руки людини. Здається, що тут потрудилася чарівна фея.
- Ну, на фею я ніяк не схожа, - сміється ця проста сільська жінка, - просто вкладаю у вишивку свою душу. А вкладати в улюблену справу душу - це і є диво. Процес творення у мене розпочинається з підбору ниток. Це щось подібне до того, як садівник відбирає маленькі ростки для майбутнього дерева. Так хочеться не помилитися при відборі кольорів, бо у вишивці правильний колорит має дуже велике значення. Я не обмежуюся лише вишивками для себе і своєї сім’ї, люблю вишивати на подарунок. Молодь любить дарувати вишиті речі. Ось тільки жаль, що сучасні молоді люди не дуже захоплюються вишивками, віддають перевагу вишитим речам, придбаним у спеціальних магазинах.
Цікавлюся у Любові Миколаївни, чи погодилась би вона давати уроки вишивання для бажаючих і чи кожній людині під силу навчитися вишивати.
- Я залюбки навчатиму тих, хто хоче перейняти у мене майстерність виготовлення вишивок, - каже майстриня. - Щодо того, чи може навчитися кожна людина, то це питання не просте. З власного досвіду знаю, що для цього потрібна впевненість у своїх можливостях, але цю впевненість потрібно підтримати. Якщо людина ніколи не займалася вишивкою, звичайно, вона боятиметься, що у неї нічого не вийде. Потрібно переконати її в тому, що вона не гірша від інших, і що під силу іншим, те й під силу їй. Певна річ, що на це потрібний час. Не в кожного все вийде відразу. Але хай навіть людина навчиться вишивати найпростіші візерунки, це вже успіх, і вона матиме заняття у вільний час.
Є ще одне захоплення у Любові Миколаївни. Поруч на підвіконні змагаються у красі із заквітчаними світлицями різноманітні вазони. Найбільше тут фіалок - улюблениць господині. Вазони пишні, розкішні, і це свідчить про те, що пані Любов невтомно доглядає їх. Просто диву дивуєшся, що сільська жінка, зайнята домашнім господарством, знаходить час і для захоплень, які потребують турботи і терпіння. Та, видно, така вона вже є, наша волинська жінка.
Антоніна Булавіна, с. Руснів, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі