«Для мене нині найголовніше – добитися земельних ділянок для учасників АТО»

Таку мету ставить перед собою спеціаліст-землевпорядник Зимнівської ОТГ Микола Онишкевич.
Земля – це найважливіше і найсвятіше, чим жив і живе селянин. За землю селяни воювали, терпіли приниження, репресії, та ніхто так, як вони, не знає справжню ціну землі. Кожен селянин знає, що потрібно землі: турбота і порядок. Недаремно в сьогоднішньому суспільстві професія землевпорядника займає чільне місце. 10 березня в Україні відзначають День землевпорядника. Чим живе сьогодні людина цієї професії? Які проблеми турбують її?
Микола Онишкевич народився 24 жовтня 1962 року в сім’ї колгоспників у маленькому селі Марія-Воля, яке входило до складу Селецької сільської ради. Дитинство минало біля зеленого гаю, серед якого загубилися казки та легенди. Любов до землі змалку запала в душу Миколи. Шкільні роки хлопчика почалися в початковій школі, яка на той час діяла у Марії-Волі. Навчання у старших класах продовжувалось у Селецькій школі. Потім опановував професію механізатора в СПТУ №3, служив в армії під російським Смоленськом, а після демобілізації вступив до Горохівського радгоспу-технікуму, де здобув диплом агронома-організатора. Закінчивши в 1985 році технікум, повернувся до рідного колгоспу (тоді ще Димитрова) на посаду бригадира рільничої бригади №3. На початку 90-х років став агрономом із захисту рослин, а з 1 квітня 1991 року і по даний час обіймає посаду спеціаліста-землевпорядника, з цієї спеціальності заочно закінчив Володимир-Волинський технікум сільського господарства. Нині, коли створена об’єднана територіальна громада, Микола Володимирович займає посаду спеціаліста-землевпорядника на теренах колишніх Бубнівської та Селецької сільських рад.
-У моєму так би мовити розпорядженні 6,5 тисяч гектарів землі, - каже Микола Онишкевич. – Найперше завдання, яке стоїть переді мною як перед спеціалістом, – це процедура передачі земель, що перебувають за межами населеного пункту, в розпорядження ОТГ. Тут, звичайно, виникають свої складнощі. Та для мене як для людини і як для спеціаліста найголовніше – добитися земельних ділянок для учасників АТО.
Позицію Миколи Володимировича можна зрозуміти. Обидва його сини Андрій і Вадим пройшли горнило війни на сході України. Це був найскладніший час у житті Миколи Онишкевича та його дружини Ольги Павлівни. А тому Микола Володимирович поставив першочерговим завданням забезпечення всіх атовців на ввіреній йому території земельними ділянками.
-Це не тільки продиктоване тим, що я особисто пережив цей біль. Це мій професійний обов’язок, - продовжує розповідь Микола Володимирович. – У цьому плані було багато труднощів, особливо в колишній Бубнівській сільраді. Там 16 учасників АТО. Нині справа зрушила з місця. Зверулися 16 людей колишньої Селецької сільради і отримали ділянки для ведення особистого господарства в розмірі 2га. Надалі є проблеми щодо надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будівництва і господарських споруд. Проблема в тому, що це не передбачено в плані забудови села. Потрібно переглядати і змінювати план.
Що ж, як кажуть психологи, на розв’язання кожної проблеми потрібен час. Безперечно, що у Миколи Володимировича, як і у всіх спеціалістів-землевпорядників, є проблеми не лише із земельними ділянками для наших захисників. Та час допомагає тим, хто працює. Тож щиро вітаємо землевпорядників із професійним святом, бажаємо наснаги, здоров’я, особистого щастя і успіхів у їхніх задумах та планах.
Антоніна Булавіна, с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі